Свято Миколая
Ведуча: Всі чекають Миколая,
Всі на світі – кожен край,
Та не кожен, мабуть, знає,
Хто ж то добрий Миколай.
Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак…
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.
Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі
Миколая полюбив.
Став єпископом все знаним
Особливої пошани
Він у Бога заслужив.
Запитав Господь: - Що хочеш
За свої заслуги ти?
-
Хочу,
Господи, я хочу
Раз
у рік на землю йти:
Завітати
в кожну хату,
Всіх
вітати знов і знов,
Чемним
дітям роздавати
Подарунки
за любов.
І
отак щоразу, діти,
Вам
щороку Бог дає:
Миколай
мандрує світом –
Подарунки
роздає.
(з’являєть Миколай та Ангели)
Миколай: Ангели
любі ви мої, в книзі покажіть мені,
Чи рік пройшов для
вас всіх плідно,
Чи діти вели себе
гідно,
Чи вдома вони
допомагали,
Про старших чи не
забували.
Чи добре вчилися у
школі,
Чи сніг розчистили
у полі,
Аби дорогу я
знайшов
Й до них у гості я
прийшов.
Ангел: Святий
угодник – Миколай,
Старанно все
писали, знай.
Всі вчинки дітей: і
хороші, й погані –
В оцій Святій книзі
про всіх нотували.
(показує книгу, звертається до
домовичка Кузі, що зявився)
Ангел: Ти пустун, хоч немаленький,
Будь
слухняним та чемненьким,
Не
пустуй, а поможи –
Подаруночки
збери.
Адже
знаєш – наші діти –
Самі
добрі й чемні в світі.
Так
що часу ти негай,
Хутко
іграшки збирай.
Домовинок
Кузя: Як же… Буду я збирати…
Я
не звик тут працювати!
На
тобі тепер такої…
Що
ти, ангеле, накоїв?
Працювати…
Щось збирати…
Краще
я піду із хати.
Там
кращих друзів буду мати,
Що
працювати не будуть заставляти. (виходить)
(на
сцену з двох різних боків виходять Кузя та Чортик)
Чортик: Привіт, друже, не сумуй.
Свою
образу ти вгамуй.
Кузя:
Хто ти? Я тебе не знаю.
Чортик:
Не впізнаєш?
Імя
я маю – лежебока Чортенятко
Не
маю ані мами, ані татка.
Кузя:
Який жах! А де живеш?
Чортик:
Що, може, в гості ти зайдеш?
Кузя:
Гаразд, зайду, коли ти просиш,
А
що це ти за різки носиш?
Чортик:
Для дітей нечемних ношу,
Тож,
і ти візьми. На (протягує різочку), прошу.
Кузя:
(не бере різочку) Про себе краще розкажи
І
що ти вмієш покажи.
Чортик:
Скажу відверто я по правді,
Що
чорт недобрий я на справді.
Кузя:
Чому?
Чортик:
Колись давним, давним-давно.
У
мене все в житті було.
Проте
злий чарівник навчив
Мене
ненавидіти все.
Я
став підлим та мерзотним,
Не
вірю справам добрим жодним.
Різки
ці при собі я маю,
Адже
певен я і знаю:
Людей
хороших вже нема
І
шукати їх дарма!
Кузя:
Ні, з тобою я не згоден,
Кожна
людина на добро годна!
Так
Миколай-угодник казав
І
мене добрих справ навчав.
Краще
йдемо Миколая шукати,
Краще
у нього поради спитати.
Чортик:
Хоч я й не вірю. Проте, гаразд, ідем,
Але
ці різки з собою візьмем.
(йдуть
зустрічати Миколая)
Кузя:
Святий Миколаю, дозволь нам зайти,
Допоможи
нам двом правди знайти.
Чортеня
не має віри,
Для
нього всі справи чорні та сірі.
Чортик:
Не вірю я, що діти добрі й гарні,
Вони
погано вчаться, ведуть себе марно.
Миколай:
Зараз ми дітей перевірим. Давай?
Дітей
у цій залі поганих нема. Пам’ятай!
(проводяться
конкурси)
Миколай:
Гаразд, мої ангели, де ж Домовичок?
Ніяк
не привчу його до порядку!
Ангел:
Проте вирушаймо, бо спізнимось ми,
І
не зустрінемось з добрими в залі дітьми.
Ангел:
Так, Миколаю, діти чекають,
Цілий
арсенал добрих справ за рік мають.
Миколай:
Добрий день, мої добрі малята,
Зичу
вам добра і веселощів в свята!
Ангел:
Ми стомилися, бо довго йшли,
Ледь
дорогу до залу знайшли.
Зі
святом, друзі, всіх вітаєм,
Щастя
і добра бажаєм.
Миколай:
Вчитись будете, я вірю, лише на «відмінно»,
А
на наступний рік я прийду неодмінно.
Кузя:
Один одного, друзі, вітайте
Добро
та надію завжди в серці майте!
А
Чортенятко, я вважаю, ми простимо.
Миколай:
І ще гадаю, що із сьогоднішнього дня
Ростиме
добро в його вчинках щодня.
Ангел:
Україно, моя мила,
Ти
моя рідненька,
Я
тебе так щиро люблю,
Хоч
я ще й маленька.
Чортик:
Сині дзвіночки молитву дзвонять,
Зложім
в молитві щиро долоні.
Ніч
промайнула і сонце світить,
Вислухай,
Боже, що просять діти.
Немає коментарів:
Дописати коментар