Ви завітали на блог 

заступника 

директора з навчально-виховної 

роботи

Вербівської загальноосвітньої школи 

І-ІІ ступенів

Анастасьєвої Лариси Петрівни

Педагогічна рада нестандартного типу

Синдром професійного вигорання

Мета: ознайомити вчителів з особливостями професійного та емоційного вигорання педагога; розвивати вміння та навички подолання негативних наслідків стресових ситуацій; сприяти емоційному розвантаженню з метою підвищення рівня самооцінки та самоповаги.

Завдання: з'ясувати, що передбачає психічне здоров'я вчителя й учня;

зробити теоретичний аналіз досліджень феномену професійного вигорання, його проявів, причин, груп синдромів, стадії професійного вигорання;

розглянути питання професійного вигорання цілих організацій та способи синдромів на рівні всієї установи;

на основі розглянутих теоретичних питань розробити практичні поради щодо боротьби з професійним та емоційним вигоранням;

завдяки тестовим завданням з'ясувати, наскільки ця проблема торкнулася кожного з вас.

Обладнання: епіграф педради, написаний на плакаті; п'ять розрізаних картинок (для визначення п'яти груп); паперові «квіточки» і «яблучка» для «дерева очікувань» і «дерева підсумків»; паперові «сонечко» і «хмари» для вправи «Сонечко»; ватмани; легка музика; комп'ютерна презентація; тексти притч; практичні поради для вправи «Мішечок порад»; тестові опитувальники для психодіагностики.

Алгоритм педради

І. Організаційно-вступна частина

Запрошення вчителів до роботи, знайдення своєї групи (їх буде дві) за допомогою розрізаної картинки.

Вправа «Очікування».

— Шановні колеги, сьогодні ми з вами проведемо педагогічну раду на тему «Синдроми професійного та емоційного вигорання в працівників освітніх організацій». З цією проблемою ми зустрічаємося у повсякденному житті і сьогодні детальніше поговоримо про ці синдроми.

Але спочатку хочу запропонувати вам вправу «Очікування».

Вправа«Очікування»

Приходячи на будь-який захід, ми працюємо, відпочиваємо і, безперечно, чогось очікуємо. Чого ж чекаєте ви від сьогоднішньої педради? Зараз це побачимо. Кожен із вас отримав «квіточку», на якій ви запишете свої очікування від педради, своєї роботи на ній. На виконання — 2 хв.

Після цього кожен із вас прочитає, що записано на його «квіточці», і прикріпить її на плакат «Дерево очікувань». (Учителі виконують завдання.)

Подивіться на наше дерево, яке так гарно зацвіло! Воно, я з радістю можу констатувати, указує на те, що ми з вами не байдужі, незважаючи на те, приємними чи неприємними є наші очікування. Сподіваюся, наприкінці педради ми зберемо щедрий урожай!

Вступне слово заступника директора з НВР:

— Спочатку треба пробудити в дитині душу, а потім шліфувати розум...», «Надто багато у світі людей, яким ніхто не допоміг пробуджуватися», — розпачливо писав А. Сент-Екзюпері.

Саме такі завдання ставить перед собою кожен учитель — пробудити душу дитини. Декому вдається впоратись із завданням, а декому — ні.

Виховання етичного підґрунтя особистості відкриває можливості для правильної освіти. І найкращим для розвитку гуманності є приклад дорослих, з якими малюки спілкуються.

Скільки б не працювали педагоги, маленькому громадянину нелегко жити, нелегко робити свій правильний вибір у хаосі життя, якщо в сім'ї та суспільстві починають діяти «хижацькі закони».

Гуманна педагогіка — це система розвивального навчання, за якої високо поціновані не тільки знання, а й порядність у всьому, любов і повага до людей. Необхідність ставити виховання на перше місце довело саме життя.

Нелегко навчити дітей ділитися з товаришем, заступатися за слабших, просити пробачення за свої погані вчинки та не повторювати їх, виправляти помилки й не бути руйнівниками, якщо найближчі дитині люди — мама і тато — сповідують теорію «переступити через інших». І дехто з них готовий розірвати вчителя на шматки за те, що дитина може вдома запитати: «А чи правильно ви живете, мамо й тату?»

Життя розсудить дорослих, відкриє істини буття. А поки що педагогу потрібно чимало мужності та сил, аби щоденно з усмішкою заходити до класу, обіймати поглядом усіх своїх славних, унікальних «чомучок» і дарувати їм любов та мудрість.

Але мало хто з учителів витримує таке «навантаження». Нині виник такий термін як «професійне вигорання», що є наслідком некерованого стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням у професійній діяльності.

Найбільшим показником професійного вигорання є емоційне виснаження, яке виникає через перевантаження, гнів та депресії. Так дуже часто буває на уроках, де учні не слухають учителя.

Актуальність педради, на мою думку, полягає в тому, що сьогодні синдром «емоційного та професійного вигорання» став добре знайомим явищем у школах.

Постійна втома, спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори, невдоволення професією... Спілкування з педагогами свідчить, що багато кому з учителів імпонують усі прояви цього феномену.

Об'єктом педради є працівники освітніх організацій, зокрема й нашої школи..

Предметом педради є педагогічні передумови професійного вигорання вчителя.

Мета: дослідити особливості професійного вигорання вчителя.

На педраду виносимо такі питання:

Культура здоров'я персоналу та синдром психоемоційного вигорання.

Психічне здоров'я вчителя та учня як об'єкт психологічних досліджень.

Основні прояви та причини синдрому професійного вигорання у вчителів.

Групи симптомів, характерних для синдрому психоемоційного вигорання.

Стадії професійного вигорання.

Професійне вигорання організацій та способи його подолання на рівні всієї установи.

Психологічна допомога. Перш ніж ми перейдемо до основної частини педради, пропоную скласти правила роботи.

Правила роботи.

·        Щирість і відвертість.

·        Повага до іншого.

·        «Тут і тепер».

·        Активно брати участь у роботі як групи, так і колективу.

·        Говорити від свого імені.

·        Говорити коротко і по черзі.

·        Дотримуватися регламенту.

Вправа-асоціація «Айсберг».

Усім знайома трагічна історія «Титаніка». Але за всі роки після трагедії ще не розкрито суть багатьох протиріч та суперечок про те, як цей, на думку багатьох, лайнер, який неможливо потопити, став жертвою такої сумної долі. Єдине, що можна стверджувати, що 1503 людей спочили на дні океану в ту трагічну ніч 14 квітня 1912 р. Згідно зі звітами, щонайменше п'ять попереджень було передано на «Титанік» тієї тихої й безхмарної ночі, перш ніж великий корабель наштовхнувся на айсберг своїми 46 тисячами тонн сталі. Потрібно було лише 30 хв для того, щоб витвір останніх тогочасних технологій затонув у крижаних водах Північної Атлантики.

То що ж таке айсберг? Які виникають у вас асоціації, пов'язані зі словом «айсбег»? (Краса, холод, могутність, небезпека...)

Айсберг — це велика гора - криги, 90 % якої криється під водою і лише 10 % — поверхні. Саме тому він небезпечний. Люди схожі на айсберг у багатьох відношеннях. Те, якою людина постає перед нами — це лише 10 %. Найістотніша і найважливіша її частина знаходиться під поверхнею. І саме ця частина може потягнути за собою на дно.

Що можна зробити, щоб уникнути небезпеки? У нашому випадку — не набути синдрому професійного вигорання.

Передусім, ми повинні знати, що це таке, його ознаки та прояви, а згодом і методи боротьби.

Хтось, можливо, скаже: «Для чого нам це?» Я дам відповідь: професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, учителі, зможемо й надалі ефективно навчати дітей, будучи емоційно бідними? Чи буде учням тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі їх навчати? Мабуть, ні. Тоді наше життя перетвориться на рутину. А це вже неповноцінне життя. У багатьох випадках, як стверджують науковці, це призводить до самогубства. Тому, щоб наше життя й обрана нами професія приносили задоволення, будьмо сьогодні активними й спробуймо максимально взяти з педради потрібне.

 Вправа «Сонечко».

   Уявімо людину у вигляді сонечка. (На дошку прикріплюю паперове «сонечко».) Але хіба ж сонечко завжди чисте й яскраве? Звичайно, ні! На нього можуть насуватися хмари. Що може захмарювати сонце, тобто нас? (Хвороби, перевтома, складне матеріальне становище...)

(На «сонечко» прикріплюю «хмари».)

II. Теоретико-практична частина (основна)

         В ієрархії людських цінностей здоров'я посідає провідне місце. Кожна людина завжди прагне, щоб у неї та в її близьких насамперед було добре здоров'я, задоволення інших своїх життєвих потреб індивід ставить на нижчі позиції.

Чому ми на педраді говоримо про здоров'я? Бо здоров'я — це стан цілковитого фізичного, душевного (підкреслюю — душевного) та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

 Одним із пунктів визначення здоров'я є душевний комфорт, який конкретніше можна назвати душевним здоров'ям, яке тісно пов’язане з поняттям психічне здоров'я — це те, що ми всі хотіли б мати, причому незалежно від того, знаємо ми, що це таке, чи ні. Коли говоримо про щастя, душевний спокій, радість або задоволення, ми маємо на увазі психічне здоров'я.

Професійне здоров'я передбачає стійкість організму спеціаліста до впливу чинників та умов, пов'язаних із конкретною професійною діяльністю. Водночас неможливо уявити абсолютну надійність такої стійкості. Тому паралельно з проблемою професійного здоров'я завжди розглядають проблему професійного нездоров'я, або професійної патології. До таких чинників належать феномени професійного та емоційного вигорання.

Перш ніж перейти до розгляду питання про синдром професійного вигорання, спробуймо зробити аналіз своєї професійної діяльності.

Вправа «Аналіз професійної діяльності».

Мета: здійснити аналіз професійної діяльності, визначивши її «+» та «-», а також бажання чи небажання змін.

Перебіг: кожній групі роздають по аркушу, на якому записано запитання. Учасники кожної з груп дають лаконічну відповідь .

Потім один з учасників групи зачитує написане й коментує його. Якщо є доповнення, то відбувається обговорення.

Запитання для кожної з груп:

1)У професійній діяльності мені подобається...

2)У професійній діяльності мені не подобається...

3)У професійній діяльності мене дратує...

4)У професійній діяльності я ставлюсь нейтрально, без емоцій до...

5)У професійній діяльності я хотіла б (хотів би) змінити...

(Підсумки вправи підбиває заступник директора з НВР.)

   А тепер ми детальніше ознайомимось із синдромом професійного вигорання в учителів.

  Отже, синдром професійного вигорання працівників освітніх організацій — це виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром професійного вигорання — один із проявів стресу, з яким стикаються вчителі у професійній діяльності.

Стрес... Саме слово «стрес» викликає в нас не зовсім приємні відчуття. Проте давно доведено, що без стресу жива істота просто гине. Однак занадто велика кількість стресових ситуацій різного ступеня є «токсичною» для людської психіки. Тому кожному з нас потрібно визначити для себе й спробувати встановити рівень напруження, необхідний для благополучного існування.

     Зараз завдяки тесту ви зможете виявити, якою мірою у вас наявний той чи інший симптом психоемоційного вигорання.

1. Чи вважаєте ви, що помилились у виборі професії?

2. Чи турбує те, що ви стали менш продуктивно працювати?

3. Чи приносить вам задоволення робота з людьми?

4. Чи відчуваєте ви під час роботи постійні психологічні або фізіологічні перевантаження?

5. Чи буває так, що ви довго не можете заснути, бо подумки аналізуєте неприємності,     пов'язані з роботою?

6. Чи бувають у вас тривожні очікування: щось має статися на роботі?

7. Чи бувають такі дні, коли емоційний стан стає причиною конфліктів або зниження результативності роботи?

8.Чи вважаєте ви, що робота послаблює не тільки ваші емоції, а й ваші творчі здібності?

9.Чи буває так, що ви працюєте автоматично, без творчого натхнення?

10.  Чи дратують вас колеги, які претендують на особливе ставлення й увагу до себе?

11.  Чи не ловите ви себе на думці, що атмосфера на роботі здається вам важкою й нудною?

12.  Якщо співрозмовник неприємний, чи не намагаєтеся ви обмежити спілкування з ним?

13.  Чи буває у вас відчуття, що все набридло й колеги втомлюють своїми проблемами?

14.  Чи буває у вас погіршення самопочуття після виробничих конфліктів?

15.  Чи відноситеся ви до людей, які цілком присвячують себе роботі?

16.  Чи не здається вам, що ви приносите додому негативні емоції?

17.  Чи часто ви нервуєте, коли спілкуєтеся з людьми на роботі?

18.  Чи не здається вам, що ви витрачаєте надто багато зусиль на ті робочі моменти, які того не варті?

19.  Чи працюють із вами такі люди, яких узагалі не хочеться бачити?

20.  Чи вважаєте ви, що робота шкодить вашому здоров'ю?

Результат:

5 і більше балів — на даний час симптоми емоційного вигорання у вас відсутні;

6—10 балів — симптоми емоційного вигорання у вас наявні, але якщо захотіти, то синдррму можна уникнути;

11—13 — симптоми у вас дуже помітні;

14 і більше балів — вам необхідно проаналізувати своє життя й піклуватися про оздоровлення.

   Оскільки нашу роботу ще не закінчено, а ви, можливо, трішки втомилися, пропоную з метою створення позитивного настрою для подальшої роботи отримати можливість самоаналізу, виконавши вправу «Карикатура».

Вправа «Карикатура».

Мета: надати можливість для самоаналізу, створити позитивний настрій для подальшої роботи.

Алгоритм вправи.

Вам необхідно намалювати на себе карикатуру «Я на роботі», у гумористичній формі зобразити свої риси, які ви намагаєтесь розвинути і які стали невід'ємною частиною професії. (Учителі малюють карикатури і «захищають» їх.)

Як і будь-яке захворювання, синдром професійного вигорання розвивається поступово.  На якій стадії знаходимося ми з вами про це допоможе дізнатися вправа-тест «Ризик вигорання»

(Вправу виконують під легкий музичний супровід.)

Кожна людина має знати свій потенціал, щоб ефективно використати свої можливості, а також знати й слабкі сторони, щоб нейтралізувати їх. Тому психодіагностика, запропонована вам, допоможе кожному пізнати себе.

Перебіг: кожному учасникові педради пропонують здійснити тестування за допомогою опитувальників і для себе визначити наявність ризику професійного вигорання.

На запитання дайте відповідь «ТАК» або «НІ».

1. Ви спите менше ніж 7 год?

2. Чи часто у вас виникає відчуття, що не встигнете зробити всього необхідного?

3. Чи лякає вас наближення свят, дня народження через те, що доведеться витрачати всі сили на підготовку?

4. Чи часто ви виконуєте одночасно кілька робіт?

5. Чи часто ви забуваєте речі, час зустрічі, гаманець, коли поспішаєте?

6. Чи часто ви змушуєте себе щось з'їсти (перекусити), аби мати сипи працювати?

7. У стані емоційного розладу чи намагаєтеся ви заспокоїти себе за допомогою цигарки, таблетки або ковтка вина?

8. Чи спадає вам на думку, що ви втратили смак до життя?

9. Чи вам усе складніше приймати рішення?

10. Чи виникає у вашому сімейному житті все більше

 й більше негативних моментів?

Результат: якщо шість і більше відповідей «ТАК», то ви вже перетнули межу кризи, стали на шлях, який веде до вигорання.

   Цікавим явищем у сучасному світі є професійне вигорання цілих організацій. Як його розпізнати? Люди, які декілька років працюють над цією проблемою, на основі спостережень та досліджень зробили певні висновки.

«Психологічна допомога в боротьбі із синдромом професійного вигорання».

Синдром вигорання. Цілком можливо, що ви не вживаєте слово «вигорання», а замість цього користуєтеся словами: стрес, емоційний розлад, перевтома, криза, «уже більше не можу», «набридло все...». Учителів легко розпізнати. Вони завжди намагаються зробити більше, ніж мають на те сили (психічні та фізичні). Вони не можуть самостійно зупинитися. Навіть коли хворіють, вони йдуть до школи: їм здається, що на них тримається весь світ.

Уважають, що успіху досягає саме той, хто знає, що робити, зазнавши невдачі. Чи можна запобігти цьому?

Усе слід заздалегідь обміркувати.

Насамперед — учіться планувати. Дезорганізація може призвести до стресу.

Визнайте й прийміть обмеження. Багато з нас ставлять перед собою абсолютно недосяжні завдання. Але людина не може бути досконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності.

Розважайтесь. Іноді необхідно втекти від життєвих проблем. Знайдіть захопливе й приємне заняття.

Учіться терпіти й прощати. Нетерпимість до інших призведе до гніву. Спробуйте зрозуміти, як почуваються інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте й учіться хвалити інших. Зосередьтеся на позитивних рисах людей.

Уникайте нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох сферах життя створює напруження й тривогу, робить людину агресивною.

Якщо у вас проявилися негативні емоції, ви зазнали невдачі, не змогли згуртувати клас на уроці, посварилися — ви починаєте себе картати, ніби того могло б і не бути, якщо б.... Відповідно, у вас виникають негативні емоції до себе. Зміна емоцій — це нормально для психіки людини. Але інколи негативні емоції стають застійними, ось тоді вони й позначаються на здоров'ї людини. Застійні емоції нагадують заїжджену платівку: звучить завжди одна і та сама музика, яка стомлює, дратує, відвертає увагу від усього іншого, і зняти її чомусь нелегко.

Як же запобігти цьому? Потрібно зусиллям волі спрямувати думки на інший об'єкт, перенести свою увагу на щось приємне.

Допоможе й самонаказ з інтонацією впевненості і вимогливості: «Усе, висновки для себе зроблено, урок життя пішов на користь. Більше цього не буде». Дуже добре, якщо поруч буде людина, якій ви зможете розповісти про свої неприємності. Проблема відсутності такої людини періодично постає перед багатьма, тому цінуйте тих, до кого можна звернутись у скрутну хвилину.

Також можна зробити собі подарунок, але не слід робити цього часто, оскільки радість поступово буде зменшуватися, увійде у звичку.

Допоможіть іншому. Перенісши увагу на допомогу іншому, ви не тільки зробите добру справу, а й допоможете собі вийти з пасивного стану, активізуєте себе, адже творити добро завжди приємно.

А якщо у вас є можливість поспати — то це найпростіший спосіб розпрощатися з поганим настроєм. Відпочивший мозок спрямує вас у русло оптимістичного ставлення до життя і проблем. Недарма кажуть: «Ранок мудріший за вечір».

Людина в житті змушена шукати засоби опору негативним впливам, несприятливим ситуаціям, щоб зберегти психічну та фізичну рівновагу. Саме тому берлінський невропатолог І. Шульц ще у 20—30-х роках минулого століття на основі йоги розробив особливу техніку релаксації (розслаблення), яку назвав аутогенний тренінг.

Вправа «Мудрець і притчі».

Мета: дати можливість висловити свої міркування, зробити висновки щодо притчі та сформулювати певні поради (див. таблицю).

Вправа «Дерево підсумків».

   На початку педради кожен із вас чогось очікував. Від ваших очікувань розцвіло дерево, і ми можемо наприкінці педради зібрати врожай.

(Роздаю кожному вчителю маленький аркуш паперу, вирізаний у вигляді яблука, і пропоную написати на ньому свої враження й думки від педради. На виконання 1 хв. Потім по черзі кожен учитель зачитує й прикріплює «яблуко» на «дерево підсумків»).

Так із квітів, які розцвіли на дереві на початку педради, ми зібрали урожай «яблук» — наших напрацювань та результатів роботи.

III. Підсумки педагогічної ради

    Кажуть, що досвід — учитель, який дуже дорого бере за уроки, але ніхто не навчить краще за нього. Справді, ми дорого розплачуємося за помилки, невдачі. А їх не можна уникнути. Тому кожен учитель намагається навчити, як менше помилятися, зазнавати менше невдач і робити це не лише в прикладах та завданнях.

«Працю вчителя, — як слушно підкреслював В. Сухомлинський, — ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються колосками і жменею зерна, вирощеного в полі... А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов'язаний — перед суспільством, перед батьками — працювати тільки правильно, тільки добре, кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, вчителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя».

Сьогодні добре знайомим явищем у школах є синдроми емоційного та професійного вигорання. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням та їхнім батькам, незадоволення професією — його прояви.

Можливо, у цьому винне сучасне молоде покоління, можливо, ні.

Послухайте легенду і, очевидно, ви знайдете відповіді на деякі запитання.

Легенда «Усе у твоїх руках»

 Колись давно на півдні Африки жив розумний але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірювання вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з'явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось старця найрозумнішою людиною у світі! Але нікому свого обурення не виявив, а запросив мудреця до себе...

І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем'я, щоб послухати найрозумніших людей у світі. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках: живе чи мертве?»

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе в твоїх руках!»

Тому, шановні колеги, я певна: дамо ми можливість завітати до нас синдрому професійного вигорання чи ні — залежить більшою мірою саме від нас. Недаремно ж епіграфом до сьогоднішньої педради є слова мудреця: «Усе в твоїх руках».

(Зачитування проекту рішення педради.)

Проект рішення педради

І. Дирекції школи:

сприяти педагогам у реалізації творчого потенціалу, створити для них «ситуацію успіху» й розуміння;

оформити кімнату психологічного розвантаження.

ІІ. Членам методичної ради :

через психодіагностику вчителів та учнів 2—7 класів, спостереження та аналізу професійної діяльності виявити можливу групу вчителів із наявними симптомами професійного вигорання;

здійснювати профілактику синдромів професійного та емоційного вигорання у формі інтерактивної роботи, використовуючи методи казкотерапії, арттерапії, психодіагностики;

ІІІ. Керівникам методичних об'єднань учителів-предметників обговорити практичні поради щодо порушуваної проблеми на засіданнях МО.

ІV.Учителям-предметникам:

урахувати рекомендації щодо профілактики синдромів професійного та емоційного вигорання;

розвивати й зміцнювати елементарні навички і вміння протистояти стресовим ситуаціям.