Педагогічне читання на тему: «Творчість педагогічного колективу невіддільна від наукового дослідження власної праці і глибокого вивчення дитини»

  

Педагогічне читання

на тему: 

«Творчість педагогічного колективу невіддільна

від наукового дослідження власної праці

і глибокого вивчення дитини» 

План педагогічного читання

1. Відношення до дитини.

2. До прекрасного через прекрасне.

3. Наукові знання і знання людські.

4. Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського в сучасній освітньо-виховній теорії та практиці.

1. Відношення до дитини.

   Педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського різнобічна і багатопланова. Уся система діяльності павлиського вчителя перейнята високими принципами гуманізму, глибокою повагою до особистості дитини.

    Коли його запитували: ”Що саме головне було в його житті? ”, він відповідав: ”Любов до дітей!”

Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському,  поняття нерозривні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячою довірою, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителя.

    "Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна шляхетним потягом, поривом до чого світлому, розумному, у серце дитини ніколи не з'явиться зло. І якщо в школах є що насторожилися, що наїжилися, недовірливі, а іноді і злі діти, те лише тому, що вчителя не довідалися їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їх товаришами. Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням у потемках.” [13, стор. - 21]

     В.О. Сухомлинський - гідний спадкоємець гуманістичної традиції. У Павлиській середній школі виховання без покарань було педагогічним принципом усього педагогічного колективу. У підході до проблеми покарань у школі мала місце визначена еволюція його поглядів. Спочатку він визнавав у принципі доцільність покарань, був переконаний, що вони у визначених випадках можуть бути ефективним методом виховного впливу, а в останні роки своєї діяльності рішуче відстоював наступну тезу: виховання несумісне з покараннями учнів. Він мав на увазі такі види покарань, як грубе відчитування, висміювання, виставляння з класу, залишення провиненого після уроків для виконання якої-небудь роботи, спеціальні скарги в щоденнику вчителя.

    Покарання Сухомлинський на відміну від його попередників розумів набагато глибше. «У середовищі педагогів, - відзначав Сухомлинський, - можна нерідко почути розмови про заохочення і покарання. А тим часом, саме головне заохочення і найдужче покарання в педагогічній праці - це оцінка». [14, стор. - 12]

"Лихо багатьох вчителів у тім, що вони вимірюють і оцінюють духовний світ дитини тільки оцінками і балами, поділяють всіх учнів на дві категорії у залежності від того, чи вчать, чи не вчать діти уроки”. [14, стор. 9]

      В.О. Сухомлинський вважав, що правом користатися госторим інсторументом оцінки має тільки той педагог, що любить дітей. Учитель повинний бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати.

Віра школяра у вчителя, взаємну довіру між ними, людяність і доброта - от те, що необхідно вихователю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих коштовних його якостей - людяність, у якій сполучається серцева доброта з мудрою сторогістю батьків.

Говорячи про оцінку як інсторументі покарання, Сухомлинський вважав припустимим її застосування тільки для школярів старших класів. Тому що в початкових класах покарання незадовільною оцінкою особливо боляче ранить, ображає і принижує гідність дитини. Не можна допускати, щоб дитина на самому початку свого шляху з «допомогою» учителя, що поставив двійку, зневірився в собі. Діти приходять у школу самі різні: зібрані і незібрані, уважні і розсіяні, ті що швидко схоплюють і тугодуми, неохайні й акуратні. Єдині вони в одному: усі діти без винятку приходять у перший клас із щирим бажанням добре вчитися. Красиве людське бажання - гарно вчитися - осяює весь зміст шкільного життя дітей.

Оцінка у В.О. Сухомлинського завжди оптимістична, ця винагорода за працю, а не покарання за лінь. Він поважав «дитяче незнання». Місяць, півроку, рік у дитини «може щось не виходити, але прийде час - навчитися». Свідомість дитини - могутня, але повільна ріка, і в кожного вона має свою швидкість.

Сухомлинський наполегливо рекомендував батькам не жадати від дітей обов'язково тільки відмінних оцінок, щоб відмінники «не почували себе щасливчиками, а встигаючих на трійки не гнітило почуття неповноцінності».

 Сухомлинський рекомендує педагогам викликати в школу батьків не з приводу поганої успішності чи дисципліни їхньої дитини, а тоді, коли він робить щось гарне. Нехай незначний на перший погляд, але добрий вчинок. У присутності дитини потрібно похвалити, підтримати і неодмінно написати в щоденнику.

 Система виховання, в основі якої лежить оцінка тільки позитивних результатів, приводить надзвичайно рідко до психічних зривів, до появи «важких» підлітків.

 В.О. Сухомлинський, як  А.С. Макаренко й інші радянські педагоги, розглядав колектив як могутній засіб виховання. Сухомлинський вважав, що колектив – це завжди ідейне об'єднання, що має визначену організаційну сторуктуру, чітку систему взаємозалежностей, співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості, дисципліни і відповідальності кожного за всіх і всіх за кожного. "Дитячий колектив – найсильніший засіб виховання, такий могутній, що ним потрібно користуватись з відомою обережністю. Діти – не дорослі, вони легко збудливі, легко піддаються вселянню, і ніяка крайність для них не крайність. Вихователь ніколи не повинний випускати з-під контролю дитячі присторасті. І колективна думка, що серед дорослих справедливості, може стати причиною непоправних щиросердечних травм у дітей”. [13, стор. - 190]

    Як видно з цього висловлення Сухомлинського, він справедливо побоювався сили суспільної думки в осуді особистості колективом, протиставляв колективному осуду, тим більше покаранню -  прояв чуйності, дбайливості, щоб дитина переживала почуття подяки колективу, здобував у цьому моральний досвід підтримки і допомоги тим, хто в них бідує.

  "Вплив на не устояну, легко раниму психіку дитини силою морального осуду колективу найчастіше приводить до того, що дитина «ламається», стає лицеміром і пристосуванцем, або, що не менш сторашно, озлобляється в сліпій ненависті проти усіх.” [13, стор. - 199]

  На цій підставі було б невірним робити висновок про те, що В.О. Сухомлинський узагалі заперечував виховну роль колективу. «Колектив може стати середовищем, що виховує, лише в тому випадку, - вважав Сухомлинський, - коли він створюється в спільній творчій діяльності, у праці, що доставляє кожному радість, що збагачує духовно й інтелектуально, що розвиває інтереси і здібності. І при цьому треба пам'ятати, що справжній колектив формується лише там, де є досвідчений, люблячий дітей педагог. В атмосфері сердечності, доброзичливості в дітей росте прагнення стати краще не на показ, не для того, щоб тебе похвалили, а з внутрішньої потреби почувати повагу навколишніх, не упустити в їхніх очах своєї гідності.” [12, стор. 15].

 Породжена в живому досвіді Павлиської школи методика виховання колективу ґрунтувалася не на «організаційних залежностях», а на розвитку духовних багатств особистості, потреби в людині, готовності привносити в колектив плоди своєї «індивідуальної духовної діяльності» і збагачуватися в духовному спілкуванні. Як закономірність виховання особистості в колективі сприймається висновок теоретика-експериментатора: «Чим вище інтелектуальний рівень і глибше, чистіше моральні переконання вихованця, тим... багатше повинно бути духовне життя колективу, щоб особистість знайшла в ньому джерело свого подальшого розвитку». [12, стор. - 17]

 «Виховання без покарання - це не вузько шкільна справа, - говорив В.О. Сухомлинський. - Це одна з найважливіших проблем... перебудови суспільства, його найтонших і найскладніших сфер - людської свідомості, поводження, взаємин” [13,стор. - 196]

 І ще один актуальний висновок повинні ми засвоїти, розглядаючи питання про свідому дисципліну. Для В.О. Сухомлинського не було дилеми: особистість чи колектив. "Це дві грані, дві сторони єдиного людського буття. Немає  і не може бути виховання особистості поза колективом, так само, як не може бути «абсторактного» колективу без особистостей”. [13, стор. - 202]

 Василь Олександрович писав: «Мене здивував погляд мого опонента на покарання як на необхідну, неминучу річ у системі виховної роботи... Я не з пальця висмоктав ту істину, що наших дітей можна виховувати тільки добром, тільки ласкою, без покарань... І якщо в масовому масштабі, у всіх школах зробити це неможливо, те не тому, що виховання без покарань неможливо, а тому, що багато вчителів не уміють виховувати без покарань. Якщо ви хочете, щоб у нашій країні не було злочинців... - виховуйте дітей без покарань».

 2. До прекрасного через прекрасне.

    «У світі є не тільки потрібне, корисне, але і красиве. Відтоді, як людина стала людиною, з тієї миті, коли він задивився на пелюстки квітки і вечірню зорю, він став вдивлятися в самого себе. Людина осягла красу...  Краса існує незалежно від нашої свідомості і волі, але вона відкривається людиною, їм осягається, живе в його душі...». [13, стор. - 165] Світ, що оточує людину, - це, насамперед, світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. У природі вічне джерело прекрасного. Природа – благодатне джерело виховання людини.

Серед різних засобів виховання виховання краса в Сухомлинського на першому місці. Саме звертання до краси, облагороджування душі, переживання краси і знімає " товстошкірість”, стоншує почуття дитини настільки, що він стає сприйнятливий до слова, а значить стає що виховується.

Сухомлинський спочатку учить почувати красу природи, потім красу мистецтва і нарешті підводить вихованців до розуміння вищої краси: краси людини, його праці, його вчинків і життя.

Ні в чому вчителю не приходиться бути таким терплячої, як у вихованні почуття краси. Виховання почуттів – саме важке в роботі педагога.

    "Привести дітей на луг, сказати їм: "Подивиться, як красиво!” діти можуть відповісти, що так, красиво, але це зовсім не означає, що їх вразила ця краса. Сухомлинський розповідає, що іноді доводиться чекати роками, поки раптом, у якийсь день, у якусь мить, при якихось обставинах і настороях серце дитини розмерзнеться, переповниться щастям... Треба чекати, вірити в дитину і тоді віна полюбить прекрасне.” [13, стор. - 153]

Відоме прислів'я:  "Навчання і праця поруч йдуть”, але і навчання, і праця недалеко підуть, якщо поруч з ними не йде краса – третій з найважливіших елементів виховання.

Від краси природи – до краси слова, музики і живопису. Слово і книга – головний засіб естетичного виховання в школі.

Сухомлинський не агітує за естетичне виховання. Він показує, що без естетичного виховання взагалі ніякого виховання немає.

Свій ідеал естетичного виховання талановитий педагог вбачав у тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупинився перед ним у здивуванні, зробила його часткою свого життя. Пізнання прекрасного, переживання радості в зв'язку з його створенням збагачують людину, множать її сили, цементують світогляд. Адже світогляд базується не тільки на сумі знань, але і на морально - естетичному, емоційному світі людини, у тому числі і на почутті прекрасного.

Входження мистецтва в духовний світ дитини починається з пізнання краси слова. Пізнання краси слова є найважливішим кроком у світ прекрасного. Слово – могутній спосіб відточування, виховання витончених почуттів.

Сухомлинський згадував: ”З дітьми ми подорожували до джерел рідного слова. Ми йшли дивитися ранкову зорю, слухати пісню жайворонка і гудіння бджіл, щоб проникнути в найбагатший, доступний світ – мир слова. І тоді слово ставало в моїх руках знаряддям, за допомогою якого я відкривав дітям очі на багатство навколишнього світу. Почуваючи, переживаючи красу побачені і почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса входила в їхню душу”.

Краса слова яскравіше всього втілена в поезії. Захоплюючись віршем чи піснею, діти якби чують музику слова. У кращих віршах поетичне слово розкриває найтонші емоційні відтінки рідного слова.

"... У ці хвилини, коли душу дитини охоплює поетичне натхнення, слово – живими, повнокровними, граючими всіма квітами веселки входить у духовне життя дитини; діти шукають і знаходять у ньому засіб вираження своїх почуттів, думок, переживань.”

Дати дитині радість поетичного натхнення, розбудити в його серці живе джерело поетичної творчості – це така ж важлива справа, як навчити читати і розв’язувати задачі.

В.О. Сухомлинський поділяв думку про те,  що успіх виховання багато в чому визначається розвитком емоційно-почуттєвої сфери.

Настільки ж велике значення в естетичному вихованні Сухомлинський давав живопису і музиці.

"Музика є самим чудодійним, самим тонким засобом залучення до добра, краси, людяності. Слухаючи музику, людина пізнає себе, і пізнає насамперед, що вона, людина, прекрасна, народжена для того, що б бути прекрасною, і якщо в ній є щось погане, те це погане треба перебороти; відчути погане в самому собі і допомагає музика.”

У школі Сухомлинського дуже багато уваги приділялося слуханню музики. Першою задачею, що при цьому ставилася, було викликати емоційну реакцію на мелодію і потім поступово переконати дітей, що краса музики має своїм джерелом красу навколишнього світу;  музична мелодія як би призивало людини – зупинися, прислухайся до музики природи, насолоджуйся красою світу, бери цю красу і множ її.

Мистецтво, відкриває очі  на світ рідної природи, якби настороює сторуни душі на ту хвилю, що передає звучання краси світу, будячи почуття прекрасного і доброго.  «Як у живому, трепетному слові рідної мови, так і в музичній мелодії перед  дитиною відкривається краса навколишнього світу. Але мелодія, - пише В.О. Сухомлинський, - доносить до дитячої душі не тільки красу світу. Вона відкриває перед людьми людську велич і достоїнство.  У хвилини насолоди музикою дитина почуває, що вона дійсно людина».

Прилучаючи дітей до світу прекрасного, Сухомлинський завжди використовував ряд психологічних моментів і педагогічних заповідей. Насамперед, виховання прекрасним ґрунтувалося на позитивних емоціях. Там, де починається хоч найменший примус дитячої душі, про естетичне виховання не може бути і мови. Заплакана дитина чи розстороєний чимось школяр не сприймає вже нічого, навіть самого тричі розпрекрасного, котре його буде оточувати. Прекрасне тільки тоді може сприйматися і бути прекрасним, коли дитина емоційно підготовлена до цього з завмиранням серця, із трепетом душі чекає зусторічі з ним.

Світ прекрасного для дитини починається в родині. Тонкість відчуття людини, емоційна сприйнятливість, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - усе це осягається насамперед у родині.

Для дитини найбільш дорогою, близькою, прекрасною істотою є мати. Мати - це не тільки тепло, затишок, увага. Це - світ сонця, любові, добра, ласки, увесь світ  у руках матері. І від того, який він, цей світ, залежить, якою виросте людина.

При недоліку материнської уваги розвиток дитини завжди затримується - психічно, фізично, інтелектуально, емоційно. Деякі психіатри думають, що кілька місяців позбавлення материнського впливу досить для того, щоб у психіці дитини відбулися зміни, що уже не можна цілком усунути в майбутньому. Для Сухомлинського культ матері - це результат серйозних роздумів  про необхідність зв'язку поколінь, про передачу духовної культури.

Людина, що любить Пушкіна і Гейне, людина, якій хочеться сказати красиво про красу, що оточує його, людина, для якої пошуки потрібного слова стали такою же потребою, як потреба споглядати прекрасне, людина, для якої поняття про красу людську виражається, насамперед, у повазі людської гідності, у утвердженні самих справедливих відносин між людьми, - така людина не може стати грубіяном, циніком.

Краса – засіб виховання чуйної совісті. Вже в дитинстві людина повинна навчитися індивідуально освоювати естетичні цінності. Важливо, що б це освоєння продовжувалося все життя.

3. Наукові знання і знання людські.

Праця і культура, уся життєдіяльність сучасної людини з  кожним роком усе більше залежать від рівня його духовності, моральної позиції.

"Духовну повноту і насиченість життя може дати тільки широке, різнобічне утворення, допитливе пізнання світу, активне прагнення до знання, радість знання.”

Дитина не може бути щасливою, якщо в школі їй нудно і погано, якщо вона не почуває себе досить здатною, що б опанувати шкільну науку. Зробити дитину щасливою – значить насамперед допомогти їй вчитися.

Навчання не дає бажаних результатів, якщо вчитель ставить перед учнем на перше місце ціль: «Вивчити, запам'ятати!». Шкода зубріння величезна - вона мимоволі знищує основні ідеї навчального предмета. Учитель повинний точно розмежувати, що треба запам'ятати на все життя, а що треба тільки зрозуміти і засвоїти без зубріння – у вправах.

Одне за іншим робить Сухомлинський маленькі відкриття: виявляється, кожен учитель, який предмет би він не викладав, повинний бути викладачем словесності...Слово – от перший крок до думки учня. "Велике лихо, вважав Сухомлинський, якщо вихователь не уміє вибирати зі скарбниці мови саме ті слова, що необхідні, щоб знайти шлях до серця дитини.  Якщо в процесі виховання норм моралі і моральності ми не викликаємо позитивних емоцій, подібних тим, що з'являються в людини від зіткнення з чимось близьким і дорогим. Слово повинно бути ємним, мати глибокий сенс, емоційний колір, воно повинно залишати слід у думках і душі  вихованця. Адже якщо слова, нехай навіть самі потрібні і красиві, про високу мораль не викликають емоцій, не хвилюють, то вони так і залишаться порожніми звуками, благими побажаннями. В тому і полягає майстерність вихователя, щоб розмова з вихованцем викликала  в останнього власні думки, переживання, спонукаючи до активної діяльності.” [14, 165]

У виховній роботі важливий і зміст матеріалу, і тон розмови, і час цієї розмови, і зовнішній вигляд учителя, і манери його поводження.

Слово вчителя знаходить відгук у серцях учнів і стає їхнім особистим надбанням лише тоді, коли «мудрість вихователя залучає, одухотворяє вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних принципів». Діти дуже добре почувають фальш слів, якщо вони не відповідають моральному переконанню вихователя. Вони нехтують того, хто намагається видати темне за світле, прикрити похмуре темними словами.

Десятки, сотні ниток, що духовно зв'язують вчителя і того хто вчиться, - це ті стежини, що ведуть до людського серця, ця найважливіша умова дружби, товариства вчителя й учнів. Вчителя й учнів повинна поєднувати духовна спільність, при якій забувається, що педагог - керівник і наставник. Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з ним можна порівняти з блуканням у потемках.

"Інтерес підтримується успіхом, до успіху веде інтерес. А без успіху, без радісного переживання перемоги над труднощами немає інтересу, немає розвитку здібностей, немає навчання, немає знання.” [13, стор. 26]

Отже, Сухомлинський показує: діти повинні постійно переживати радість успіху, подолання труднощів. Не можна давати дитині відчути, начебто він гірший від інших, не здатний, відстає, не можна принижувати його гідність: він не винуватий в тому, що думає повільніше від інших. Постійно підтримувати дитину, не ставити їй поганих оцінок, не ставити їй ніяких оцінок, поки вона не досягне успіху. Оцінювати не знання саме по собі і не старанність, а саме просування вперед, цей результат з'єднання знання зі старанністю. "Навчання – праця, серйозна праця дитини, отже, воно повинно бути радістю, тому що праця, успіх у праці, подолання перешкод у праці, його результат – усе це надійні джерела людської радості.” [3, стор. 127]

4.    Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського в сучасній освітньо-виховній теорії та практиці.

    Педагогічне сьогодення  характе¬ризується інтенсивними пошуками нових технологій, що запроваджуються в навчально-виховний процес. Необхідність формування в учнів планетарного світогляду (на чому наголошують дослідники), інтегрованого, екологічного мислення потребує нового філософського усвідомлення мети і завдань виховання та навчання.

Нагальна потреба нових підходів до навчально-виховного процесу, з одного боку, і взаємопроникнення освітянських ідей Заходу і Сходу — з іншого, призвели до широкого втілення в практику загальноосвітніх шкіл України зарубіжних педагогічних технологій. За останні 10 років в Україні швидко поширюються ідеї вальдорфської  педагогіки. Сьогодні вже працюють дві приватні школи вальдорфської орієнтації в Одесі, державна школа в Дніпропетровську, два експериментальних майданчики в Кривому Розі (класи загаль¬ноосвітніх шкіл з елементами вальдорфської педагогіки).

Проте, вальдорфська педагогіка має чимало спільних положень із поглядами й практичними наробками відомого педагога-мислителя XX століття В.Сухомлинського. Паралель, яка пропонується, невипадкова. В.Сухомлинського і Р.Штайнера поєднують чуйне ставлення до дітей, глибока повага до особистості кожної дитини і непохитна впевненість у дитячій об¬дарованості, моральній чистоті, духовному багатстві, праві на самовизначення.

Обидва відомі педагоги підходять до виховання дитини, усвідомлюючи, що шкільне учнівство — це лише період у формуванні і становленні особистості. Згідно з  положеннями Штайнера, навчання в початковій школі визначає все наступне, життя: здоров'я, темперамент, світогляд. В.Сухомлинський підкреслював, що навчання та виховання в початкових класах сприяє самовизначенню,  продовженню культурних традицій свого народу. Дитинство — це не тільки підго¬товка до майбутнього життя, це і яс¬краве, неповторне пізнання світу і себе. Від того, як проминуло дитинство, хто був поруч з дитиною, що ввійшло в її розум і серце з навколишнього світу, залежить, яка сформується   людина.

Вальдорфська школа, започаткована Р.Штайнером, також намагається весь навчально-виховний процес наснажити духом творчості. Кожен учень цієї школи створює свій власний підручник, у якому по-своєму висловлює думку, що пропонує вчитель для самостійного творчого осмислення. Уроки математики стають калейдоскопами самостійно складених задач, прикладів, рівнянь. Вальдорфські вчителі культивують також творче ставлення до життя, праці, навчання.

Спільною рисою згаданих педагогічних систем є те, що одним з найбільш важких, довготривалих і значних аспектів роботи з учнями і В.Сухомлинський, і Р.Штайнер визначають формування моральних переконань вихованців, умінь керувати своїми бажаннями.

На одній з цих ідей хочеться зупинитись окремо. Йдеться про ідею успіху у навчанні дітей, яка набуває особливого значення в сучасних умовах трансформації суспільного усторою в Україні, інтеграції її у світовий культурний та економічний простір, коли відбувається докорінна ломка цивілізаційних основ життєусторою й об'єктивно загосторюється інтерес до питань про сенс і цілі діяльності, її світоглядні орієнтири та перспективи, переосмислюється людське буття в динаміці соціально¬го часу, зростає роль людини «як творця соціального світу і як архітектора свого індивідуального життєвого проекту».

Установка на життєвий успіх вписується у загальну сторатегію життя особистості, яка є «продуктом само-рефлексії людини, її роздумів над головними цілями і смислом життя, ключовими життєвими завданнями і прийнятими з цих позицій рішеннями» (10, 36).

Навчання в школі — один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання — найголовнішого сподівання дитини.

«Прагнення до знань, — відзначав В.Сухомлинський, — живиться тисячами невсипущих, невтомних корінців нелегкої, але радісної, привабливої, жаданої для дитини праці. А такою вона стає тільки тоді, коли напруження сил невіддільне від переживання власної гідності. Дитина повинна відчувати себе трудівником, пишатися наслідками своєї праці, які здобула власними зусиллями»

Людині потрібне піднесення у пошуках власного «Я» та сенсу життя, бо заряд оптимізму, отриманий ще в дитинстві, гартує характер, підвищує життєздатність. Почуття успіху змінює ставлення дитини до навчання, предмета, викликає нові інтереси, бажання, прагнення. Водночас пережите почуття захоплює особистість — воно переноситься на інші види діяльності, виявляється в усій різноманітності ставлень школяра до дійсності, дає йому усвідомлення власної компетентності, а це дуже важливий фактор позитивної Я — концепції.

Ідея успіху у навчанні дітей була пріоритетною у педагогічній концепції В.Сухомлинського. Маючи своїм корінням народну педагогіку, будучи творчим розвитком прогресивної педагогіки минулого і узагальненням сучасної йому психолого-педагогічної науки, вона стала сторижнем його «філософії дитячого щастя» (11, 37-38). Дати кожній дитині щастя ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все, повинен допомогти їй вчитися, відчути «смак» успіху.

Висновок.

«На любові до дітей тримається світ». В усі епохи кращі педагоги саме цю думку вважали головною в справі виховання. Василь Олександрович Сухомлинський був з їхнього числа. «Що саме головне було  в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей» - так писав він у головній книзі свого життя «Серце віддаю дітям». І назва її зовсім не красивий літературний оборот, а чиста правда.

Видатний педагог XX в. (1918—1970) виріс у селянському середовищі, на особистому досвіді навчався мудрості народної педагогіки, разом з народом переживав трагедію Вітчизняної війни, лікував її рані і повною мірою відчув велич, непохитність людського духу. Він воістину «соком мозку і кров'ю серця» творив себе як гуманіста, людину культури, різнобічної освіченості, ростив колектив педагогів-однодумців, будував і удосконалював життя школи, зробивши її вогнищем духовно-морального становлення особистості. Володіючи не тільки педагогічним, але і літературним талантом, Сухомлинський виклав свій найбагатший, унікальний досвід, свої педагогічно-філософські погляди в численних статтях, книгах, залишив велику рукописну спадщину.

У своєму останньому напутстві випускникам Павлиської середньої школи, уже смертельно хворий, В.О. Сухомлинський так говорив юнакам і дівчатам, що вступають у життя: «Людській силі духу немає межі. Немає труднощів і незгод, яких би не могла здолати людина. Не мовчазно перетерпіти, перестораждати, але здолати, вийти переможцем, стати сильніше. Більше всього бійтеся хвилини, коли труднощі покажуться вам нездоланними, коли з'явиться думка відступити, піти по легкому шляху.»

У цих словах весь В.О. Сухомлинський - гуманіст, мислитель, педагог.

Творчість Сухомлинського з кожним роком залучає все більше пильної уваги світової наукової і педагогічної громадськості, як у нашій країні, так і за рубежем. І це не випадково. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику утворення і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.

Круглий стіл «Як любити дітей по Сухомлинському»

   

Круглий стіл

«Як любити дітей по Сухомлинському»

Круглий стіл «Як любити дітей по Сухомлинському»

 Один з принципів гуманного виховання— це олюднити середовище, у якому живе дитина. Олюднення середовища означає увагу до всіх сфер спілкування дитини з метою забезпечення їй щиросердечного комфорту й рівноваги. Жодна сфера спілкування не повинна дратувати дитину, народжувати в ній страх, невпевненість, зневіру, приниженість. Неузгодженість різних сфер спілкування у вихованні викликає сумніви в дитині, вона розгублюється, легко може прийти до озлобленого душевного стану. Тоді вона почне робити на зло іншим, навіть на зло батькові, матері, і вчителеві теж. Отже, вони повинні внести ясність в усі ці сфери, перетворити їх в інтересах виховання дитини.

 І. Тренінг.

 Звучить заспокійлива музика.

 - Шановні вчителі, сядьте, будь ласка, зручно, прислухайтесь до звуків, що лунають у нашій кімнаті, до стану вашої душі та уявіть, що кожен із нас має у своєму внутрішньому світі струмок чистоти. Цей струмок дає нам духовну силу, вміння приймати правильні рішення. Адже кожна хвилина нашого життя — це вибір. Вибір поведінки, вибір вчинку, вибір життєвого шляху. І ця духовна сила буде необхідна нам сьогодні під час нашої бесіди, вона допоможе збагатити ваші душі новими відчуттями. Тож візьміться за руки, потиском долоні передайте краплинку своєї чистоти іншим, щоб бути відкритими і відвертими один перед одним.

 Темою нашої бесіди буде МИЛОСЕРДЯ.

ІІ. Метод «Ґронування»

Милосердя — це милість серця, жалісливість, м'якість, співчуття, ніжність, любов до людей, до всього живого. Милосердя — це не слабкість, а сила, тому що милосердя притаманне людям, які здатні прийти на допомогу. Бо здатність співчувати, співпереживати — це ознака духовної зрілості особистості. Заплакати від власної образи і болю простіше, ніж від чужої. І ці сльози співчуття до інших — святі сльози. Вони означають наявність у людини душі й серця.

ІІІ. Розповідь невідомого автора «Про кота Потворного», прочитаного мною з Інтернету.

 «Кожен мешканець нашого будинку, в якому жила і я, знав, наскільки потворним був наш місцевий кіт. Його так і прозвали – Потворний. В цілому світі він любив три речі: боротися за виживання, поїдати «що прийдеться», і, скажімо, любов. Комбінація цих трьох речей плюс бездомне проживання в нашому дворі залишили на тілі Потворного незгладимі сліди. Потворний мав лише одне око. З тієї ж сторони не було вуха. Ліва лапа була колись зламана і зрослася під якимось неймовірним кутом, завдяки чому складалось враження, що кіт весь час збирається повернути за ріг. Хвоста теж не було, на його місці залишився лише маленький обрубок, який весь час смикався. І якби не його шрами на голові і плечах, то можна було б назвати його темно-сірим полосатим котом. Дивовижно, але Потворний проявляв одну й ту ж реакцію. Коли його поливали із шланги, він покірно мокнув, поки мучителю не набридала ця забава. Якщо в нього щось кидали, він терся об ноги, ніби просив пробачення. Коли ж бачив дітей, він стрімголов біг до них і терся головою об руки, голосно муркотів, випрошуючи ласки. Якщо хто-небудь все ж брав його на руки, він зразу ж починав смоктати куточок блузки, ґудзика чи щось інше, до чого міг дотягтися.

 Одного разу на Потворного напали сусідські собаки. Із вікна я почула гавкіт собак, його крики про допомогу і команду «Фас!» від господарів собак, і зразу ж кинулася на допомогу. Коли я добігла до нього, Потворний був страшенно покусаний, весь в крові, майже мертвий. Він лежав, скрутившись клубочком, тремтів від страху і болі. Його спина, ноги і задня частина тіла зовсім загубили свою початкову форму. Його сумне життя підходило до кінця. Слід від сльози пересікав його лоб. Поки я несла його додому, він хрипів і задихався. Я швидко його несла і найбільше боялася нашкодити йому ще більше. А він тим часом намагався смоктати моє вухо. Я зупинилася, задихаючись від сліз, і пригорнула його до себе. Кіт торкнувся головою до моєї долоні, його жовте око повернулося в мою сторону, і я почула … мурчання. Навіть відчуваючи таку страшну біль, кіт просив одного – краплинку любові! Можливо, краплинку співчуття.

 В ті хвилини я думала, що маю справи з найбільш люблячою істотою з усіх, кого я зустрічала в своєму житті. З найбільш люблячою і найбільш красивою. Кіт дивився на мене, впевнений, що я зможу пом’якшити його біль. Потворний помер на моїх руках раніше, ніж я встигла донести його додому. Я довго сиділа біля під’їзду, тримала його на колінах. Більшість з нас хочуть бути багатими, успішними, бути сильними й красивими. А я буду завжди прагнути одного, любити, як кіт Потворний».

ІV. Обговорення оповідання. Метод «Шести капелюхів мислення».

 Я пропоную обговорити це оповідання, використовуючи метод «Шести капелюхів мислення», який розробив один з дослідників механізмів творчості Едвард де Боно. Цей метод допомагає ефективному мисленню в навчанні дітей і дорослих, збагачує наше мислення, робить його різностороннім, вчить мислити «різними способами», якісно й всебічно оцінювати ситуацію, виходити переможцем з життєвих випробувань, складати прогноз подій та оцінювати події з різних точок зору. Отже, в ході обговорення ми будемо вдягати капелюхи певного кольору.

 Об’єднайтеся, будь ласка, в шість груп за принципом «білий-чорний-жовтий-червоний-зелений-синій». Завдання кожній групі: визначте своє ставлення до даної ситуації, описаної в розповіді, відповідно до запитань та кольору вашого капелюха.

 Білий капелюх (як білий аркуш паперу) ― викладення фактів, інформації.

 «Примірявши» білий капелюх, ви маєте бути зосереджені лише на фактах і послідовності подій. Даною групою інформація не оцінюється.

 - Опишіть зовнішність кота.

 - Які три речі він любив у всьому світі?

 - Де відбувалися події?

 - Як розвивалися події?

 Чорний капелюх (мантія судді) ― презентує здатність до критичного мислення.

 «Надівши» його, розповідаєте, що найгірше, найнеприємніше в цій ситуації. Спробуйте передбачити, які негативні наслідки можуть очікувати. Вкажіть на можливі ризики і підводні камені.

 - Які неприємності траплялися з котом?

 - Складіть перелік негативних наслідків.

 - Чи був вибір у кота?

 - Що найстрашніше відбулося ?

 - Чи це правильно?

 - Що може статися поганого?

 - Які ще питання не дають вам спокою?

 Червоний капелюх (вогонь і тепло) - представляє наше емоційне мислення.

 В червоному капелюсі говорять тільки про почуття. І не намагайтесь їх пояснити.

 - Які почуття у вас виникають до кота?

 - Які почуття у вас виникають до автора розповіді? до мешканців будинку?

 - Які почуття у вас виникають до господарів собак?

 - На розвиток яких рис характеру вплине цей випадок?

 Жовтий капелюх (сонце і оптимізм)― це наше позитивне мислення. Будь-яка подія завжди спричиняє позитивні наслідки. Жовтий капелюх допоможе подивитися на ситуацію оптимістично, знайти гарні сторони, переваги, досягнення.

 - В чому було щастя Потворного?

 - Знайдіть позитивні сторони в діях жителів будинку?

 - В чому краса кота Потворного?

 - На розвиток яких позитивних рис характеру вплине цей випадок?

 Зелений капелюх (рослини, ріст, енергія, життя) - символізує наше творче, креативне мислення.

 Тепер корисно «приміряти» зелений капелюх творчості, розширити діапазон можливих варіантів, внести пропозиції, обговорити нові ідеї й альтернативи.

 - Як можна було вирішити цю проблему?

 - Внесіть свої пропозиції щодо бездомних котів і собак.

 Синій капелюх (небо, море, вода) - відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управлінням самим процесом роботи.

 «Примірявши» синій капелюх, спробуймо зрозуміти, який життєвий урок випливає з цієї ситуації, й чому для подальшого життя буде важливий цей досвід.

 - Що корисного для подальшого життя ми винесли?

 - Де, в яких ситуаціях ми можемо використати набутий досвід?

 - Чого нас навчає ця ситуація?

 - Чи були ви в подібній ситуації? Як вийшли з неї?

 - Чому складні ситуації мудрі люди називають життєвими уроками?

 Вважається, що милосердя виховується любов’ю до тварин. Та можна зауважити, що собаку або кішку жаліти легше, ніж людину, тому що тварини не роблять зла, не кривдять, не зраджують, а людина не завжди поводиться добре. Потрібно вчитись любити людей, дітей відчувати біль всього живого.

V. Оповідання В.Сухомлинського «Бо я – Людина»

 З покоління в покоління в християнській сім’ї, де люди дотримувалися Божих Заповідей, дітей завжди намагалися навчати милосердя, співпереживання і співчуття до людей, які зазнали біди, лиха, убогих і навіть жебраків. Традиційна сім’я показувала приклад такої поведінки. Аби життя дітей було благодатним, вони перебували в злагоді з собою, батьки прагнули навчати бути добрими до людей: («Добро творити – себе веселити»), не тримати на людей злість («Зла людина – як вугілля: якщо не палить, то чорнить»), відмовитися від помсти й образи. Милосердя – почуття, яке не виховується докорами («Ну чому ти такий жорстокий? В тебе немає серця?»). Виховувати у дітей почуття милосердя, доброту, співпереживання треба передусім гідним  прикладом.

Василь Сухомлинський

 Бо я — людина

 Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

 Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

 Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко.

Батько каже синові:

 — Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

 Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

 — Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?

 — Я прибрав його з дороги.

 — Ви також спіткнулися й забили ногу?

 — Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

 — Чому ж ви прибрали камінь?

 — Бо я — людина. Хлопчик зупинився у задумі.

 — Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?

 Всяка добра справа є милосердя. Дати води спраглому — це милосердя. Прибрати каміння з дороги — це милосердя. Указати мандрівникові його шлях — теж милосердя. Посміхнутися, дивлячись в обличчя ближнього,— милосердя.

 VІ. Хвилинка роздумів.

 Ми часто чуємо, як олігархи, відомі люди у сфері музики та кіноіндустрії займаються доброчинністю (виявляють милосердя). Вони будують сиротинці, церкви, спонсорують десятки благодійних проектів... Дуже дивує їхня щедрість, великі суми грошей, які вони дають на доброчинність. Неможливо не помітити, як вони, часом наввипередки, біжать до сиротинців та інтернатів із великими мішками цукерок і подарунків на свято Миколая. Без сумніву, такі справи необхідно робити, але виникає запитання про мотив такого милосердя. Чи воно справді мотивоване любов’ю до ближнього, яка полягає в допомозі потребуючому? Чи це, як кажуть в народі, вчинено «про людське око»? А можливо, для якогось звіту… Натомість для зірок такі акції милосердя часто є піаром (засобом збільшення своєї популярності), який супроводжується бажанням слави – потрапити в новини чи на шпальти газет, журналів… Тому в милосерді дуже важливий мотив, який показує його правдивість. Слід зауважити, що людина часто робить добро, бо очікує мати для себе якусь користь. Звідси можемо говорити про одну з рис милосердя – безкорисливість. Справжнє милосердя не вимагає для себе якоїсь похвали чи відплати. Воно означає чинити добро потребуючій людині.

VІІ. Гра «Мікрофон»

 - Чи доводилося вам виявляти милосердя?

 - Чи здатне милосердя зробити світ кращим?

 - До кого ми можемо проявляти милосердя?

 - Чому милосердя є загальнолюдською цінністю?

Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний

                                                                                                  В.О.Сухомлинський.

В Україні мешкає близько двох мільйонів самотніх людей. Майже двісті тисяч із них не здатні подбати про себе. П'ятнадцять тисяч самотніх живуть у будинках-інтернатах. Всіх цих людей поєднує одне — немічність.

 Понад мільйон наших земляків живе нині у злиднях, близько тридцяти тисяч із них не мають гідного житла. Сімдесят тисяч громадян нашої держави змушені існувати на мізерну пенсію. Ці сумні цифри лякають. Проте вони — правда життя, яку ми маємо знати і намагатися змінити на краще. І усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, допомоги, підтримки. Будьмо ж милосердними до тих, хто плаче і страждає, хто потребує нашої уваги.

VІІІ. Читання оповідання Бруно Ферраро «Розрада»

 Розрада

 Одна дівчинка повернулася вiд сусідки, у котрої померла восьмирічна

 донька.

 — Чому ти ходила до тої Олі? — питає батько.

 — Щоб її розрадити, - вiдповiла дівчинка.

 — А як ти, така мала, могла її розрадити?

 — Я її обняла, вона взяла мене на коліна i я... плакала з нею.

 Якщо хтось поруч iз вами страждає, плачте разом iз ним.

 Якщо хтось радіє, радійте iз ним. Любіть ближніх, бо любов - дивиться i бачить, чує i вислуховує. Любити — це брати участь усім своїм єством у радості чи горі ближнього.

 Всі ми живемо тільки один раз. Отож все добро, яке можемо вчинити

 зараз, не відкладаймо на пiзнiше.

ІХ. Підсумок

 Після ночі надходить день, новий, свіжий, новонароджений. Слід намагатися не забруднити його прикрими вчинками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх оточуючих, узяти для душі якнайбільше позитивної енергії, добра, надії, любові, щирості, мудрості, милосердя, правди, гідності, совісті.

Анкета-тест на визначення творчого потенціалу вчителя

Анкета-тест

на визначення творчого потенціалу вчителя

Прізвище, ім`я та по-батькові вчителя: ______________________________

1.     Чи вважаєте ви, що певні ваші ідеї значно поліпшують навчально-виховний процес?

Так  

           Ні                 

            За сприятливих умов              

            Деякою мірою

2.     Якщо вас якась ідея захоплює, то ви думаєте про неї:

незалежно від умов її втілення ;

домагаєтеся її втілення.

3.     Коли захищаєте якусь ідею, то:

можете відмовитися від неї;

аргументи опонентів для вас переконливі;

залишаєтеся при своїй думці, які б аргументи не вислухали;

зміните свою думку й прислухаєтесь до думки опонентів.

4.     Хто, на вашу думку, у колективі справді володіє творчими здібностями в педагогічній діяльності?

5.     Як ви оцінюєте себе з позицій педагогічної творчості?

      Рівні: високий, середній, низький

6.     Які необхідні умови, на вашу думку, для творчої діяльності вчителя можна створити в школі?

7.     Скільки, на вашу думку, творчих учнів у класах, де ви працюєте (конкретно по кожному)?

8.     Чи вірите ви у свої творчі здібності? Якщо так, то як ви плануєте їх реалізувати найближчим часом?

АНАЛІЗ УРОКУ

АНАЛІЗ  УРОКУ

Клас ______ Предмет__________________________Учитель____________________________

Дата ______ 20       р.          Учн. за списком________Присутні _________________

Тема уроку___________________________________________________________________________

Мета уроку___________________________________________________________________________

Мета відвідування_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Хід уроку

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Висновки і пропозиції :

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Організація методичної роботи

Організація

методичної роботи

Методичне об’єднання

         Домінуючою формою методичної роботи в школі є методичні об’єднання педагогічних працівників. Вони створюються, якщо в одній школі є троє або більше вчителів однієї спеціальності. Крім того, у кожній школі працює  методичне об’єднання класних керівників. Учителі малокомплектних шкіл працюють у методичних об'єднаннях базових шкіл.                                                               Зміст роботи методичних об’єднань повинен мати переважно навчально-методичний характер. Найбільшого поширення набули розгляд  нормативно-правових документів щодо організації навчально-виховного прцесу, актуальні проблеми методики викладання шкільних дисциплін, вивчення методичних матеріалів, бібліограічні огляди, відвідування відкритих уроків, практичні заняття з учителями.

            В процесі організації роботи методичних об’єнань варто використовувати як традиційні, так і нетрадиційні форми та методи.

Діяльність спрямовувати на вирішення таких завдань:

- забезпечити засвоєння й використання найбільш раціональних методів і прийомів навчання та виховання школярів; 

- постійно підвищувати рівень загальнодидактичної підготовки  педагогів для організації та здійснення навчально-виховного процесу;

- проводити обмін досвідом успішної педагогічної діяльності;

- виявляти, пропагувати та здійснювати нові підходи до організації навчання й виховання; забезпечувати постійне засвоєння сучасної педагогічної теорії та практики;

- створювати умови для самоосвіти вчителів і здійснювати керівництво творчою діяльністю педагогів.

  На засіданнях методичних об’єднань рекомендуємо розглядати, зокрема , такі питання:

- вивчення й реалізація основних положень нормативних і директивних документів про освіту;

- форми організації самостійної роботи учнів на уроках і поза школою;

- методи роботи щодо ліквідації прогалин у знаннях, уміннях та навичках учнів;

- методика організації та проведення сучасного уроку й виховного заходу;

- методи стимулювання навчальної діяльності учнів;

- оптимальні методи і прийоми здійснення моніторингових досліджень;

- робота з творчо обдарованими дітьми;

-створення належної психологічної атмосфери на уроці;

- створення умов для забезпечення санітарно-гігієнічних норм, боротьба з перевантаженням школярів домашніми завданнями.

  У плані роботи методичного об'єднання мають бути відображені результативність і підсумки методичної роботи за попередній навчальний рік, зокрема стан виконання навчальних програм, рівень і якість навчальних досягнень учнів тощо.

  У плані мають бути завдання методичного об’єднання на поточний навчальний рік, основні напрями його роботи, що впливають із завдань розбудови національної системи освіти, аналізу стану навчально-виховного процесу, а також перелік засідань методоб’єднання.  

  

Витяг з плану роботи методичного об’єднання вчителів початкових класів

Проблема. Удосконалення навчально-виховного процесу на основі диференційованого підходу до навчальної діяльності молодших школярів.

І засідання

1. Аналіз роботи шкільного методичного об'єднання за минулий навчальний рік та обговорення плану роботи методоб’єднання на поточний навчальний рік.

2. Опрацювання інструктивно-методичних матеріалів.

3. Аналіз навчальних программ, підручників на поточний навчальний рік.

4. Огляд навчально-методичної, фахової літератури. 

Д/З: 1. Опрацювати літературу:  Логачевська С.П. «Дійти до кожного учня», «Диференційований підхід до навчання»;  Савченко О.Я. «Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів».

1. Зробити підбір літератури з проблеми, над якою працює МО.

ІІ засідання

1. Круглий стіл «Технологія організації диференційованого навчання  в класах з малою чисельністю учнів та в класах-комплектах». Питання для обговорення: 

• Основні вимоги до диференціації навчально-виховного процесу в початковій школі.
• Психоло-педагогічні аспекти індивідуалізації навчання молодших школярів.
• Диференційований підхід до навчання шести річок. 

2. Майстер-клас С.П.Логачевської з проблеми «Диференційований підхід до учнів на уроках». 

Д/З: 1. Проаналізувати навчальні програми та підручники  з точки зору їх відповідності вимогам щодо здійснення диференціації навчання.

3. Підготувати дидактичні матеріали з математики з диференційованими завданнями (за ступенем складності).

ІІІ засідання  

Проблемний семінар «Самостійна робота як вид навчальної діяльності молодшого школяра» :

1. Доповідь за темою «Шляхи формування пізнавальної самостійності учнів на уроках».
2. Дискусія «Як навчити самостійності?» 
3. Відвідування й обговорення відкритого уроку з української мови в 2-му класі.

Мета відвідування: ознайомитися з формами самостійної роботи учнів на уроці.

Д/З: 1. Опрацювати статтю Мелешко В. «Самостійна робота в класах з малою чисельністю учнів».

2. Підготувати дидактичний матеріал з української мови з диференційованими завданнями.

ІV засідання

Семінар-практикум  «Інтегрований урок у малокомплектній школі».

І. Теоретична частина:

1. Актуальність проблем інтеграції навчання і виховання.

2. Інтегровані курси в початковій школі.

3. Круглий стіл за проблемою семінару:

* Особливості інтегрованого уроку.

* Відмінність інтегрованого уроку від традиційного.

* Основна мета, завдання інтегрованого уроку.

* Уроки мислення серед природи як інтегрований засіб навчання в малокомплектній школі.

ІІ. Практичне заняття:

Відвідування й обговорення уроків: «Я і Україна»(2 кл.); «Уроки мислення серед природи» (1кл.).

Мета  відвідування: ознайомитись із формами, які використовувались вчителем під час проведення інтегрованого уроку.

Проблема. Реалізація ідей розвивального навчання

І засідання

1. Про виконання плану роботи за минулий навчальний рік та обговорення плану роботи методичного об’єднання на поточний навчальний рік.
2. Аналіз навчальних програм, підручників для початкової школи на 200…/200… навчальний рік.
3. Опрацювання інструктивно-методичних матеріалів.
4. Розподіл доручень між членами методичного об'єднання.

Д/З : зробити вибірку психолого-педагогічної літератури з проблеми «Розвивальне навчання», «Використання інноваційних технологій на уроках математики у початковій школі».

ІІ засідання

1. Доповідь на тему : “Шляхи та методи розвивального навчання».
2. Відвідування та обговорення уроків з математики в … класах. Мета відвідування: «Ознайомлення з шляхами та методами розвивального навчання молодших школярів».
3. Доповідь на тему: «Організація та зміст ігор на уроках у початковій школі».
4. Підготовка до виставки дидактичного, роздаткового матеріалу, саморобних наочних посібників для розвивального навчання.
5. Огляд новинок психолого-педагогічної та методичної літератури.

Д/З: ознайомитися з досвідом роботи вчительки початкових класів С. Логачевської з проблеми «Запровадження розвивального навчання у початковій школі», розробити розвивальні завдання для учнів початкових класів з математики. 

ІІІ засідання

1. Доповідь на тему: “Індивідуалізація завдань на етапі закріплення знань учнів з української мови».
2. Відвідування та обговорення  відкритого уроку з української мови в … класі. Мета відвідування: «Ознайомлення з шляхами індивідуалізації завдань для учнів».
3. Доповідь на тему: «Робота над складом слова як найважливішого засобу збагачення словника учнів у початковій школі». 
4. Обговорення розвивальних завдань з математики.
5. Підсумки шкільного конкурсу на кращу розробку уроку, виховного заходу (інформація).
6. Аналіз результатів директорських контрольних робіт з основ наук. 

Д/З: розробити розвивальні завдання  для учнів початкових класів з української мови; опрацювати статті у журналі «Початкова школа».    

ІV засідання 

1. Доповідь на тему: «Інтелектуальний розвиток школярів у процесі навчання».
2. Відвідування й обговорення відкритого уроку з природознавства в … класі. Мета відвідування: «Реалізація ідей розвивального та диференційованого навчання на уроці».
3. Доповідь: « Цікаві вправи на уроках математики в початковій школі».
4. Обговорення завдань із впровадження розвивального навчання на уроках української мови.
5. Огляд виставки диференційованого дидактичного матеріалу та саморобних наочних посібників для розвивального навчання.

Д/З: розробити розвивальні завдання з природознавства для учнів початкових класів, опрацювати статті з газети «Початкова школа».  

V засідання

1. Доповідь: «Розвивальне навчання як засіб розвитку пізнавальної активності школярів».
2. Здійснення різних видів роботи на уроках української мови ( з досвіду роботи).
3. Звіт учителів …. про їхню роботу  з самоосвіти.
4. Аналіз рівня навчальних досягнень учнів з основ наук за підсумками контрольних, самостійних робіт, річного оцінювання.
5. Огляд новинок психолого-педагогічної та методичної літератури.
6. Підсумки роботи методоб’єднання в поточному навчальному році.

           

Орієнтовна тематика методичних об’єднань вчителів початкових класів

1.      Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів.

2.      Диференціація та індивідуалізація навчально-виховного процесу молодших школярів.

3.      Оптимальне поєднання форм колективної, групової, індивідуальної роботи.

4.      Особистісно-орієнтований підхід до навчання  учнів молодшого шкільного віку.

5.      Ігрова діяльність  у вихованні культури молодших школярів.

6.      Театральна педагогіка як засіб розвитку творчості молодших школярів.

7.      Виховання духовних цінностей молодших школярів на засадах гуманної педагогіки.

8.      Розвиток економічного мислення молодших школярів.

9.      Екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку.

10.  Розвиток логічного мислення учнів молодшого шкільного віку.

11.  Розвиток творчих здібностей молодшого школяра ( літературних, природознавчих, математичних).

12.  Формування активного словникового запасу молодшого школяра в умовах переходу на нову структуру і зміст початкової школи.

13.  Теоретичні основи і шляхи вдосконалення мовленнєвої діяльності молодших школярів.

14.  Оптимальне поєднання ігрової та навчальної  діяльності учнів початкової школи.

15.  Реалізація ідеї педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського у впровадженні засад розвивального навчання у навчально-виховному процесі початкової ланки освіти.

16.  Розвиток творчої уяви і фантазії в учнів молодшого шкільного віку.

17.  Дослідницька робота молодшого школяра як чинник розвитку пізнавальних мотивів учіння.

18.  Особливості використання краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі початкової ланки освіти.

19.  Особливості організації навчально-виховного процесу у класах з малою наповнюваністю учнів. 

20.  Організація самостійної роботи учнів на уроках у малокомплектній школі.  

21.  Система роботи по вихованню моральних почуттів у молодших школярів.

22.  Стратегії навчання молодших школярів, які мають видатні здібності до засвоєння академічних знань та вмінь. Робота з обдарованими дітьми. 

23.  Виховання у молодших школярів цінностей здорового способу життя.

24.  Використання проектної технології у навчально-виховному процесі.

25.  Розвиток мовних  компетентностей молодшого школярів.

26.  Використання інформвційно-комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи.

27.  Використання творчої спадщини  Т.Г.Шевченка у навчально-виховному процесі початкової школи.

28.  Виховання патріотичних почуттів молодших школярів засобами краєзнавства.

29.  Правове виховання молодших школярів.

30.  Гуманізація педагогічної взаємодії вчитель-учень початкових класів.

Пам’ятка  

керівнику методичного об’єднання

1.      Проаналізуйте кількісний та якісний склад методичного об’єднання.

2.      Проаналізуйте ефективність роботи шкільного МО за минулий навчальний рік. Оцініть його реальний вплив на:

• ріст професійної майстерності вчителів;
• розвиток творчого потенціалу членів шкільного МО;
• впровадження інноваційних технологій навчання;
• поліпшення стану викладання предмета (циклу предметів)
• піднесення рівня знань, умінь і навичок учнів.

3.      Проведіть діагностику рівня професійної майстерності, інтересів і запитів педагогів. Оформіть діагностичну карту шкільного МО.

4.      На основі діагностики визначте:

• мету і основні завдання шкільного МО на новий навчальний рік;
• основну проблему, над розв’язанням якої буде працювати шкільне МО.

5.      Сплануйте роботу шкільного МО на навчальний рік. Враховуючи результати діагностування, інтереси і запити вчителів, визначте зміст кожного засідання.

6.      Готуючись до проведення засідань шкільного МО, подбайте про:

• вивчення і аналіз стану навчально-виховної роботи;
• організацію цілеспрямованого взаємовідвідування уроків;
• проведення відкритих уроків;
• спрямування самоосвітньої роботи вчителів;
• моделювання, вивчення, узагальнення і поширення перспективного досвіду.  

7.      Раціонально поєднуйте традиційні та натрадиційні форми проведення засідань шкільного МО.

8.      Ширше використовуйте в роботі з вчителями інтерактивні методи навчання.

9.      В роботі з педагогічними кадрами реалізуйте можливості диференціації, особистісно орієнтованого, індивідуально-діяльнісного підходу. З цією метою:

• постійно тримайте в полі зору процес професійного становлення молодих вчителів: організуйте наставництво, стажування, консультування.
• вчителів-майстрів педагогічної праці активно залучайте до підготовки і проведення  методичних заходів, дослідницької роботи, вивчення і узагальнення ППД, до участі в конкурсі «Учитель року».
• Ефектино використовуйте творчий потенціал учителів- членів обласних і районних творчих груп, слухачів шкіл передового досвіду, педагогічних майстерень, проблемних лабораторій.

10.  Приділяйте належну увагу розробленню методичних рекомендацій з проблем, які розглядаються на засіданнях шкільного МО.

11.  Продумуйте зміст і форми робіт із педагогічними кадрами в період між засіданнями шкільного МО:

• постійно дбайте про поліпшення позакласної роботи із предмета (циклу предметів); про організацію роботи гуртків, факультативів, об'єднання за інтересами, клубів, проведення предметних тижнів, конкурсів, турнірів, академбоїв, олімпіад тощо.
• Приділяйте належну увагу вивченню і аналізу стану викладання, моніторингу навчальних досягнень учнів, проведенню підсумкової і  державної атестації. Узагальнюйте результати моніторингу.

Функціональні обов'язки керівника методичного об'єднання :

1.      Планування роботи методичного об'єднання.

2.      Здійснення моніторингу діяльності МО.

3.      Складання аналітичного звіту роботи.

4.      Надання практичної допомоги вчителям у підготовці доповідей, рефератів, методичних розробок тощо.

5.      Організація роботи з опанування методики викладання молодими вчителями.

6.      Організація систематичного вивчення нових програм та підручників.

7.      Вивчення стану успішності учнів 1-4 класів.

8.      Відвідування уроків учителів.

9.      Допомога в підготовці членів МО до атестації.

МО веде ділову документацію. Наприкінці навчального року складає звіт про роботу за рік.

Перелік документів, що відображають діяльність методичного об’єднання

1. План роботи МО.
2. Матеріали засідань МО (протоколи, тези виступів).
3. Матеріали тематичних семінарів.
4. Картотека ППД.
5. Матеріали Школи молодого вчителя.
6. Каталог друкованих робіт учителів школи.
7. Відомості про вчителів школи.

Творча група

     Вдало спрямована робота творчої групи сприяє глибокому вивченню науково-педагогічної літератури з проблеми, розробленню рекомендацій, прийомів, методів роботи.   

План 

роботи творчої групи з художньої праці

Мета. Розвивати інтегровану особистість, освічену і культурну, здатну до конструктивних умінь і дій на засадах краси і доцільності.  

Завдання:

*ознайомити з базовим змістом художньої праці і навчити складати на його основі власні варіативні програми для 1-4 класів початкової школи;

*практично оволодіти методом художнього проектування і конструювання, який виявляється у розробці проекту засобами словесного і колірно-графічного образотворення (на першому занятті ) і втіленні цього проекту у виробах (конструювання, макетування, моделювання) на другому занятті;

* викликати інтерес до технології «Дизайн-освіта» з її педагогічними умовами художнього пізнання довкілля;

* навчити розробляти дизайн проекти предметно-розвивальних середовищ у відповідності до десяти узагальнених назв тематичних блоків базового змісту художньої праці;

* розвивати вміння висвітлювати власний досвід викладання художньої праці в науково-методичних статтях.

Заняття №1

10.  Ознайомлення з завданнями творчої групи.

11.  Колірно-графічна діагностика і портретна характеристика особистості ( за тематичним блоком «Ми образи утворим власні. Душа і тіло в нас прекрасні»,)

   Заняття №2

1. Розробка навчально-методичного комплексу базового змісту художньої праці:  навчально-дидактичних матеріалів для учнів, підбір до тематичних блоків відповідних колірно-графічних діагностичних тестів, рекомендації щодо предметно-розвивального середовища для занять з художньої праці.
2. Тематичний день художньої праці «Нам дарує синє море золотої рибки твори».

Заняття №3

1.      Практичне використання методу художнього проектування і конструювання в ході відкритих занять з художньої праці.

2.      Робота з натюрмортами у початковій школі. (За тематичним блоком «Оживає в наших творах світ рослинний, рідна флора).

Заняття №4

1. Інтеграція художньої праці з особистісно цінними для вчителя загально навчальними дисциплінами ( художня праця-мова, художня праця-читання, художня праця-математика тощо).
2. Створення діорам засобами пластичних мистецтв (за тематичним блоком «Ми заселим ліс і море. Ми світ фауни утворим».

Заняття №5

1. Практична реалізація технології розвивального навчання «Дизайн-освіта» після опрацювання тематичного блоку «Ясні зорі в чистих водах-твір конструкторів природи».
2. Розробка пейзажних композицій засобами графічного дизайну.

Заняття №6

1. Розробка і затвердження рекомендацій творчої групи,
2. Ознайомлення з народними традиціями весняних свят і їх символікою (за тематичним блоком «Веселково-розмаїтий творять сад вишневий діти).
3. Підсумки роботи.    

План

роботи творчої групи по розвивальному навчанню

Мета. Познайомити класоводів з ідеями розвивального навчання, закладеними в працях Занкова, Давидова, Ельконіна, розробками вчених лабораторії РН при Харківському університеті – з новим змістом, технологіями розвивального навчання, оволодіти його методикою.

І заняття

Тема. Завдання творчої групи по розвивальному навчанню.

1. Психологічні аспекти розвивального навчання. Ідеї Занкова, Ельконіна, Давидова.
2. Зміст і нові технології лабораторії РН при Харківському університеті.
3. Завдання творчої групи. Обговорення плану роботи.

Д/З   1. Підібрати літературу з питань розвивального навчання. 

2.Підібрати зразки зорових диктантів на краєзнавчу тематику.  

3. Підібрати матеріали по розвитку різних видів пам’яті.

ІІ заняття

Тема. Розвиток різних видів пам'яті.

1. Аналіз видів пам’яті (зорової, слухової, соціативної, рухової).
2. Аналіз зорових диктантів на краєзнавчу тематику.
3. Аналіз вправ і завдань на розвиток пам'яті.
4. Практичні вправи по розвитку  пам'яті.
5. Відвідування та аналіз уроків математики і української мови.

Д\З  1. Підібрати вправи на логічні завдання для розвитку творчого мислення учнів на уроках.

2Підготувати і провести урок математики з використанням завдань по розвитку творчого мислення.

ІІІ заняття

Тема. Розвиток мислення.

1. Характеристика якостей мислення (самостійність, швидкість, глибина, гнучкість, практичність).
2. Розвиток творчого мислення (пошуково-перетворюючого стилю мислення, оригінальності, альтернативності).
3. Складання збірника задач.
4. Аналіз дидактичних матеріалів (пам'ятки на порівняння, аналогію, узагальнення: картини, таблиці).

Д\З  1. Підібрати літературу по темі «Розвиток зорових сприймань».

2Підібрати вправи та дидактичні ігри для розвитку сприймань. 

ІV заняття

Тема.  Розвиток прийомів сприймання.

1. Прийоми розвитку спостережливості зорових сприймань.
2. Сенсорика як складова частина психічного процесу особистості, її роль у розвитку молодшого школяра.
3. Аналіз дидактичних матеріалів по розвитку зорових сприймань.

Д/З  1. Підібрати літературу по розвитку слуху.

2.Підібрати вправи по розвитку слухової чутливості. 

V заняття

Тема. Розвиток слухової чутливості.

1.      Повідомлення. Слух і його функції у розвитку особистості.

2.      Вправалення у розвитку додаткових сприймань.

3.      Аналіз дидактичних матеріалів.

4.      Практична робота: обмін матеріалами.

Д/З              

VІ заняття

Тема. Розвиток уяви, фантазії.

1.      Повідомлення. Особливості розвитку уяви і фантазії молодшого школяра.

2.      Практична робота: вправлення у розвитку фантазії. Складання казок.

3.      Вправи для розвитку уяви і фантазії ( малювання на тему: “Мандрівка в майбутнє», «Як я намалюю своє ім’я», «Мій настрій сьогодні, вчора»).

Д/З

VІІ заняття

Тема. Розвиток комунікативно- творчих здібностей. 

1.      Типи нервової системи, особливості характеру молодшого школяра.

2.      Розвиток здатності розуміти емоційний стан другої дитини.

3.      Практична робота: самопізнання – характеристика типів нервової системи, характеру, вольових якостей.

Д/З

VІІІ заняття  

Тема. Розвиток контролю та самооцінки.

1.      Повідомлення. Самооцінка дитини: завищена, занижена, особливості контролю молодшого школяра.

2.      Розвиток самоконтролю, самооцінки.

3.      Опорні таблички для самоконтролю.

Д/З

НАСТАВНИЦТВО

Приклади спільної діяльності  наставника і підопічного 

1.      Розмови по телефону.

2.      Взаємні відвідування навчальних занять.

3.      Обмін професійними книгами та статтями.

4.      «Мозковий штурм» стосовно вирішення проблем.

5.      Спільне проведення презентацій.

6.      Спільне написання статтей.

7.      Обмін ресурсами:матеріалами.

8.      Моделювання певної поведінки.

9.      Спільна реалізація проектів.

10.  Ведення портфоліо.

11.  Висвітлення успіхів у засобах масової інформації.

12.  Взаємне відвідування робочих зустрічей.

13.  Взаємне відвідування батьківських зборів.

14.  Обмін цілями, завданнями, стратегіями.

15.  Соціальні види діяльності.

16.  Обмін базою даних.

17.  Рефлексія стосовно минулого досвіду.

18.  Покращення якості оцінювання/самооцінювання.

19.  Спостереження.

20.  Спільне святкування досягнень.

21.  Ведення інтерактивного журналу – через елетронну пошту, через реальну книгу.

22.  Розвиток партнерства для проведення спільних семінарів, тренінгів.