"У колі дружньої родини" ( Вечір відпочинку учнів з батьками)

 "У колі дружньої родини"

( Вечір відпочинку учнів з батьками)

Учень.

Доброго дня, шановні тата й мами! Як доб­ре що, ми з вами разом.

              Звичайно, у вас багато невідкладних справ, турбот, але залишити все це за  

              дверима нашого класу; і разом з нами сьогодні відпочиньте..

 Учень.

Дети — зто чудо света,

 Я увидел зто сам

И причислил чудо зто

К самим чудним чудесам.

 Вы  пред будущим в ответе:

 Ваша радость, боль и грусть,

 Ваше будущее— дети...

Трудно с нами, ну и пусть.

 В ваших детям — ваша сила,

 Внеземных  миров огни,

Лишь бы  будущее било

Столь же светлым, как и мы.

                                                                    (Танець «Вальс квітів»),

 Вчитель.

     Мабуть кожен з нас помічав характерну ознаку часу: усі тільки те й роблять, що      говорять про численні проблеми:

«їсти нічого, купити нема за що, в гаманці порожньо, взагалі — важко, важко, важко...»

А мені спадають на думку благословенні слова на­шого Миколи Костянтиновича Реріха:

«Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки.»

Коли більше не допомагають розрахунки та обчис­лення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сяга­ють межі, тоді приходять до жінки.

Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку.

Учень.

Всей красоти источник — женщина.

 Мы без нее упали б под ярмом.

Всей доброты  источник — женщина.

 Мы  без нее дышали б тьмой и злом.

 (Пісня « Наши мамы  самые красивые»).

 Вчитель.

Любі Друзі! Чи знаєте ви з чого зроблені наші мами і тата, адже вони такі різні?

Учень.

Тато зроблений з усього людського ма­теріалу. А от матуся пройшла дещо   

складнішу техно­логію створення.

Учень.

 Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог   

 задумався, з чого зроби­ти жінку, якщо весь людський матеріал пішов на

чо­ловіка. Після короткого роздуму, став він створюва­ти жінку.

Учениця.

З кількох яскравих променів сонця.

Учениця.

Всіх чарівних фарб зорі.

Учениця.

Задумливого смутку місяця.

Учениця.

Краси лебедя.

Учениця.

Грайливості кошеняти.

Учениця.

 Ласкавого тепла хутра.

Учениця.

Притягальної сили магніту.

Учень.

Він змішав усе разом, а потім додав туди:

Учень.

 — Холодного мерехтіння зірок.

Учень.

— В'їдливості— мухи.

Учень.

— Впертості осла.

Учень.

— Ревнивості тигриці.

Учень.

—   Отруйності змії.

Учень.

Дурману опіуму.

 Учень.

Та безпощадності стихії.

 Учень.

Оформив постать, вдихнув у неї життя. Цю жінку Бог передав чоловікові, промовивши при цьому:

Учень.

«Бери її такою, яка вона вийшла, і не нама­гайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті».

Вчитель.

 Ця легенда, звичайно, жарт, але є в ній і доля істини.

Жінка — це одвічний біль і одвічна втіха. Вона мо­же перетворити життя і на  

рай, і на пекло. Від її лю­бові та нелюбові залежить дуже багато,

«Усі протилежності сходяться в серці жінки», — сказав Вольтер.

    (Пісня «Из чего же, из чего же...»).

 Учень.

Нагинається жінка під торбами,

 Розривається жінка між: чергами.

  —А, кажуть, слід бути гордими, ...

А, кажуть, слід бути чемними,

Учень.

А жінка рахує тисячі,

 Як їм вижити думає жінка.

Вже на хліб і сотні не вистачить.

 Набухає на скроні жилка.

Учень.

А діти, хоча не голодні,

 Але кривлять губи над юшкою.

 Чоловік знов прийде сьогодні

Як не під «мухою», то під «мушкою».

 Учень.

Йому що!

 Він на жінку надіється,

Його клопоти йдуть за водою,

 Що ж воно з вами, жінко, діється?

 Ви ж колись були молодою!

Учень.

Ви ж були казково прегарною,

 Обіцяв на руках носити,

А тепер було б справою марною,

 Щоб за хлібом пішов, попросити.

 Учень.

 Поможи їм з глибини історії

Хоч ти, матінко Берегине,

І тоді на земнім просторі Україна не вмре, не загине.

Учень.

 І наповнює море краплина,

 Сходить сонце в небеснім скрипінні.

 Постає велика Вкраїна

 На великім жіночім терпінні.

Вчитель.

Так, наші мами потребують допомоги і уваги. От зараз ми і подивимось, як часто ви їм до­помагаєте. Я запрошую до себе 1 хлопчика і 1 дівчин­ку.

1-й конкурс.

  Розкажіть, як зварити борщ? Що з цих предметів

  (дітям, показує картки з малюнками) треба для приготування борщу, а що  

   зайве?

2-конкурс.

  Ви вдома самі. Сестричка плаче, бо хо­че їсти. Нагодуйте її кашею.

 (1 хлопчик, 1 дівчинка із зав'язаними очима годують один одного).

3-й конкурс

 (2 дівчинки і 2 хлопчика). Зберіть бра­тика в дитсадок (потрібна купа одягу).

Учень.

Вертаючись з віддалених країв,

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуйте руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві й ніжні руки.

Ніщо не вічне — вічні матері!

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі

  У кожного живе у серці мати.

 («Пісня про маму» у виконанні батька учениці).

 Учень.

  А як важливо для мами відчувати поряд міцне чоловіче плече, його підтримку

  словом і ділом.

Учень.

Допоки батько живий,

Допоки мати жива,

Поспішайте сказати

Найніжніші слова:

—Рідна мамо — живи!

—Рідний тату — живи!

 Найдорожчі у світі — це ви!

 Тільки Ви!

Вчитель.

Ну що ж, любі діти! Запросимо на сцену подружжя   Чередник,

Пасічник, Чегринець. Татусі! Чи пам'ятаєте ви, які найперші квіти ви дарували  

нинішнім своїм дру­жинам?

Мами! Які ніжні й теплі слова ви найчастіше чуєте від свого чоловіка? Любі   

тата! А чи ви можете зараз освідчатись у коханні своїм дружинам без слів?

(Пісня «Папа можеш» у виконанні учнів класу).

Вчитель.

 Ось ми зараз і подивимось, що ж «можуть  папи ».

Запрошую 3-х тат і 3-х синів.

Конкурс 1.

 Обчистити картоплину під звуки «Польки» однією суцільною смужкою.

Конкурс 2.

 Прошу вийти до мене 1 тата і 1 маму.

Поверніться один до одного.

(до тата)

-  Скільки у дружини ґудзиків на сукні?

-  Якого кольору губна помада?

(до мами)

-  Якого кольору у чоловіка очі?

- Скільки ґудзиків на рукаві піджака?

Скільки кишень? І так далі.

Конкурс 3.

 А зараз пропонуємо татам попробува­ти себе на поетичному поприщі. Завершіть куплет: «В День Святого Валентина  вижу странную карти­ну...»

А мами складають казковий салат: «Зустрілись Іван-дурак  з Іваном - царевичем і пішли шукати Шахерезаду...»

Вчитель.

 А зараз, поки наші мами і тата готують­ся, до вашої уваги «сучасний танок».

(Батьки зачитують відповідні завдання конкурсу).

Вчитель.

В дарунок татам і мамам звучить пісня у виконанні батьків учениці класу

 «Я куплю тебе дом...»

Учень.

Найбільше в нашій хаті свято, Коли приходить із роботи тато.

(Входять хлопці).

Паповоз

Мы  играли в паповоз,

       В самый быстрый  паповоз,

       В самий лучший  паповоз:

       Ехал  я, а папа — вез.

       Долго он не соглашался,

       Не хотел пыхтеть всерьез,

       А потом как разошелся —

     И поехал, и повез!

Сбили шкаф. Упало кресло.

Стало нам в квартире тесно,

Отправляемся во двор

И летим во весь опор!

Вот так папа!

Ну и скорость!

Обошли машину, поезд,

Догоняем самолет,

Вырываемся вперед! Паповоз, как ветер, мчится

К государственной границе —

Только пыль летит в глаза...

Проскочили за границу,

Надо ж было так случиться —

Отказали тормоза!

Даже вспомнить невозможно,

Сколько видели ми стран...

Вдруг навстречу — знак дорожный:

ОСТОРОЖНО, ОКЕАН!

Папа, не сбавляя ходу,

Рассекает грудью воду

И, подняв волну, плывет —

Настоящий  пароход!

Из тумана перед нами

Айсберг вырос как гора...

Пароход взмахнул руками,

Паполет летит — ура!

Пролетая над Китаєм,

Папа вспомнил вдруг:

—Постой!

                              Ми на ужин опоздаем,

                           Возвращаемся домой!

                           Мы летели, как ракета.

                            Мы домой спешили так —

                            У меня слетал башмак...

                            Крикнул!...Но уже полмира

                              Пронеслось внизу в огнях.

                             Вот наш город. Дом.  Квартира.

                               Маму встретили в дверях.

 Мама очень удивилась:

—Где ви были? Что случилось?

 — Паповоз встает с колес:

—Побивали в разных странах,

—Посмотрели белый  свет...

—Хороши! — сказала мама.

—Все в пили. Ботинка нет.

                               Разъезжают  в странам  разных,

                              Приезжают в брюках грязных,

                            Бросили меня одну...

                           - Вобщем , так! — сказала мама.

                           - В выходной, —  сказала мама.

                        - Вместе с вами на луну!

Помічник

  Книжку Петрик сів читати,

 Не читати — нудьгувати.

 І була на те причина:

Не любив книжок хлопчина.

Вмить проглянув  п’ять сторінок

                                           — З’їв  з десяток мандаринок,

                                           Сім цукерок, апельсинку,

                                         З булки видряпав родзинку,

                                            Подрімав одну хвилинку

                                       — Прочитай  іще сторінку.

 І сказав Дружку: «Читай,

 А на мене не чекай.

Я в футбол подався грати,

Бо набридло вже читати».

Песик Петрика послухав,

                                          Потім книжечку понюхав,

                                          Й думать став: з чого почати?

                                          Треба ж друга виручати.

На канапу зручно сів,

Палітурку швидко з’їв,

Почесав за правим вухом,

Потім трішки відпочив

                                 Й знов до діла приступив...

                                 Як вляглося сонце спати,

                                 Футболіст зайшов до хати.

                                 А назустріч пес Дружок,

                            — Книжечки несе шматок.

                                 Й похвалився Петі: «Гав!

                                 Я всю книжку причитав!»

Вчитель.

 Скажіть, будь ласка, що не замерзає взимку?

Дзвінкий, безтурботний, задерикуватий, перелив­частий, одним словом —

 щасливий дитячий сміх на­перекір усім економічним злигодням і референдно президентським баталіям.

Гуморески у виконанні учнів

1. — Как же вы  там живете с папой? — спрашивает мама у сына, пришедшего  

   навестить ее в больнице.

  —          Все хорошо, не переживай. У нас разделение обязанностей: папа моет

       посуду, а я подметаю оскол­ки и выношу мусор.

2.     — Фанни! Представляешь, сегодня весь день по телевизору показывали  

         пожар!

  — Пить надо меньше! Телевизор еще вчера забра­ли в ремонт, а ты просидел  

       весь день перед камином.

3.    Дружина дорікає чоловікові:

—Піввіку з тобою мучуся. Краще б я одружилася з чортом.

—Пробач, дорогенька, але шлюби між близькими родичами заборонено.

4. Бабуся звертається до онуки:

—Що там скрегоче?

—Це дідусь скрегоче зубами.

—Так у нього ж немає зубів!

—Він твої узяв.

5.    — Мама, разве наш папа людоед?

—Конечно, нет. С чего ты такое взял?

—А чего же он вчера сказал, что съест своего заместителя.

6.    — Мама, посмотри, этот дядя на голове не имеет ни одного волоска.

—   Тише, он может услышать.

—  А почему же он об этом еще не знает?
(Виходять «джентльмени»).

1. Один мужик хвастается другому:

—Моя жена просто чудо — и  дров наколет, и кушать сготовит, и скотину 

       покормит...

—А ты че, сам поесть не можешь?

2. — Кум, моя жена как заштопает носок, совсем незаметно.

—   Моя тоже. Как погладит рубашку, тоже незаметно.

3. Кто  это тебе лицо так исцарапал?

—А ты что, не женат?

—Женат.

        Что же ти дурной вопрос задаешь?

4. Папа женится второй раз. Спрашивает своего маленького сына:

— Нравится тебе твоя новая мама?

—Папа, мне кажется, тебя обманули.

        Не такая она уж новая.

Вчитель.

Шановні тата! Ваші дружини у відряд­женні.

Вам треба забрати дитину із школи, в якій ви жод­ного разу до 5 класу до не   

були. А в школі тій 960 учнів. Впізнайте свою дитину.

Завдання хлопцям.

Зав’яжіть бантик сестричці.

Завдання дівчаткам.

Сидячі на м'ячеві вдягніть нитку в голку.

Завдання мамам.

 Відгадайте про що йде мова.

1. За свідченням стародавніх малюнків цей пред­мет був відомий у Вавилоні

  2  тис. р. до н.е., а в Китаї та Елладі — 1 тис. р. до н.е. Довгий час його  

  вважали символом знаті, а часом, і королівської влади. У середні віки він був

  обов'язковим атрибутом вчених, які мали захищати голову від променів

  палючого сон­ця, щоб не перегрівся мозок.

  XIX ст. Можна вважати «золотим віком» цього предмету, насамперед через  

  різноманітність конст­рукцій всіляких прикрас. Нинішня конструкція ви­

   найдена англійцем Самуелем Фонсом у 1852 році.

                                                                                                                  (Парасолька)

2.  Винахідником цього предмету був на початку XV ст. паризький робітник -

проволочник  Туранже.
Які і інші новинки, предмет цінувався дуже дорого і приніс своєму винахідникові величезну суму — З млн. доларів. Виготовляється цей предмет під номе­рами.

                                                                                                             (Голка).

3. Який елемент костюму з'явився досить пізно. Ні у древніх греків, ні у римлян

      його не було. У Європі у другій половині XVI ст. цей елемент костюму став  

      найважливішим. Винахід його приписується знатній іспанці, яка таким чином  

      приховувала фізичні вади. У Європі цей елемент нерідко коштує дорожче

      всьо­го. І в наш час він об'єкт моди. Відійшла у минуле йо­го чаруюча велич,

      але ставши скромним елементом одягу, як і раніше позначає його стиль.  

                                                                                                                     (Комірець )

4. То безрукавний одяг, який надівають поверх со­рочки. Бере свій початок, як

       стверджує сучасна сте­нографічна наука, від козацького піджупанника, який

       теж шили без рукавів, він не був надто довгим. Носять чоловіки у нашому  

       краї і сьогодні.

 Одяг бо цей і зручний, і нарядний.

                                                                                                                      (Жилет)

Завдання для всіх.

 Відгадайте кінцівку прислів'я.

1.  Яке дерево, такі в нього квіточки, Які батьки, (такі їхні діточки).

2.  Який корінь, такий пагінець, Які самі, (такі й сини).

3.  Який кущ, така й калина, Яка мати, (така й дитина).

4.  Який дуб, такий тин, (Який батько, такий син).

5.  Яка гребля, такий млин. (Який батько, такий син).

6.  Не навчив батько, (не навчить і дядько).

7.  Як під сонцем квітам, (так з матір'ю дітям).

8.  Як мати рідненька, То й сорочка (біленька).

9.  На сонці тепло, а біля матері (добре).

10.Нема того краму, щоб купити (маму).

11.Матері ні купити, (ні заслужити).

(Кожній команді — папірець з віршем. Зобразіть те, що у вірші за допомогою пантоміми).

Команді «Мами»

Я печу, печу, печу Дітям всім по калачу.

 Зверху маком потрушу.

 В піч гарячу посаджу.

 Випікайтесь калачі!

 У натопленій печі!

 Буду маму, буду Нату Калачами частувати.

Команді «Хлопці»

                                   «Наша Таня гірко плаче: Упустила в річку м'ячик!

                                    Годі, Танечко, не плач, Не потоне в річці м’яч!»

Команді «Тата»

 Впав ведмедик на підлогу,

 Відірвали йому ногу...

 Все одно він самий кращий,

 Не віддам його нізащо!

Команді «Дівчатка»

                                      Морозець, морозець,

                                     Не щипай за щічки.

                                     Теплі, валянки у нас,

                                     Шубки й рукавички.

                                     Морозець, морозець!

                               — Плещемо в долоні.

                                  У дівчаток і хлоп'ят

                                 Носики червоні.

 Вчитель.

 Молодці!

А зараз підслухаємо, що говорять про нас діти.

 (Звучить   фонозапис   розповідей   учнів   про   свої сім'ї).

 Учень.

                                   Пливе час, минають роки,

                                   Але в нам'яті моїй

                                  Назавжди залишиш спокій,

                                  Мій ти, тату, дорогий!

Учень.

Захищає нас від воєн,

    Від нещасть і зла.

   Тато нас оберігає,

   Як птах пташеня.

                                     (Лунає спокійна мелодія).

(Вчитель підходить до стенду

 «Ваше величність, дитинство», на якому фотографії учнів класу дошкільного періоду).

Вчитель.

—Любі тата й мами! Давайте зробимо екскурс у минуле. Босі ноги, беззубі

 посмішки, перші кроки і перші сльози. Ось вони, наші крихітки, наша печаль і радість. Скільки сходинок пройшли ці «босі ноги» дитсадок, початкову школу (включається відеозапис випускного вечора у 4  класі), а тепер ми у 6 класі (відеозапис свята до Дня учите­ля у 6  класі).

Учень.

                                Годами этого не скроешь,

                               И возраст этот будет позабыт,

                              И все же иногда порою

                              0 прошлом сердце защемит.

                                            (Учні виконують пісню «Прекрасное далеко»)

 Вчитель,

 (зачитує лист до мами). «Здрастуйте, мамо! Добридень, рідненька! Пишу Вам

 листа із далеких доріг, давно вони в світ мене  вивели,  ненько,  і мало пускають

до  Вас на поріг. А як звечоріє, чи має світати, коли втихомиряться гуки буття, думками щемними лечу в нашу ха­ту, прощення молю й хоч на мить вороття... Прощен­ня за те, що живу я не близько, що міць моя мало Вам скрашує дні, і Ваші долоні не ніжить колиска, яка виколисує парость рідні. До рук мені б Ваших —

бодай на часинку! — що мають роботу собі день при дні й за вік не навчились шукати спочинку, і знаком невтомності стали мені. Це вміння трудиться я хочу у спадок, щоб бути при ділі, щоб бути з людьми, хай візьме у мене його мій

 нащадок і хай між своїми поділить дітьми...»

Вчитель.

 Тож загляньмо у наше майбутнє. Наші діти виросли, розлетілись по світу і  

  пишуть нам лис­ти.

    (Фонозапис дитячих листів з майбутнього).

 Звучить   пісня   «Приїжджайте   частіше   додому». (фонозапис).

Вчитель

 (під мелодію пісні »3емля, где так много разлук» читає вірш).

                        Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

                       Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше до мами,

                       Повертайтесь в дитинство своє.

                      Забувайте обов'язок, втому,

                     Не марнуйте дрібницями дні,

                    Приїжджайте  до рідного дому,

                    Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м'ята,

Де пройшли ваші дні золоті.

                          Лиш не можуть  вам вічними стати

                         Руки мамині — крила святі!

                         Щоб не мучила совість по тому, —

                         Не приносьте батькам ви печаль.

                        Бо для них ви — жар — сонячний промінь,

                       Тож: не гасніть у ріднихи краях!

 Учень.

Для батька й матері ти все дитина,

Хоч ти розрісся, наче дуб.

Вони піклуються тобою,

Хоч в тебе вже сивіє чуб.

 Учень.

                         Де б я не був — додому не раз повернусь.

                         І клен зашумить у дворі.

                        Деб я не був — батькам до землі поклонюсь,

 Учень.

Найрідніші у світі для нас — це батьки.

З роси, з води —

На добру сотню літ

Людського щастя,

Благ людських по вінця.

Учень.

                                  Здоров'я шлем

                                 Міцного, як граніт,

                                 Щоб теплих весен

                                 Сонячні проміння

                                 Будили в серці нині почуття.

Учень.

Щоб не торкалась

Скронь зими пороша,

Щоб ви пройшли через усе життя

Такі, як є — привітні і хороші.

 (Учні   виконують   пісню   «Мы   желаем   счастья вам...» і дарують

  подарунки татам і мамам.

Заключне вітальне слово вчителя).