Сценарій тематичного ранку «Моя Батьківщина – єдина Україна»

Сценарій тематичного ранку

«Моя Батьківщина – єдина Україна»

Вчитель.Добрий день, любі друзі! Ми сьогодні усі зібралися   у   цьому   залі,    щоб довести ще  раз усім і самим собі, що Україна високорозвинена держава, яка має свою історію, багату культуру, яка має свою багату милозвучну мову.

Ми українці, і живемо на квітучій вільній Україні, яка є для кожного з нас Батьківщиною. А Вітчизна, як і мати, в кожного -  одна. Тому її нам треба щиро любити, берегти, охороняти. Діти, які ростуть у нашій країнімудрі, чемні, багаті душею дітлахи, і вони у своїх серденьках несуть любов до матері - України.

(Карта України проектується на мультимедійному екрані)

Учень

Моя Батьківщина – велика країна.

Весь Всесвіт для мене вона.

Найкраща у світі моя Україна.

У цілому світі одна.

Я тут народився у добру годину,

Тут світ пізнавати учусь.

Люблю я всім серцем свою Україну!

І нею пишаюсь, горджусь.

Що краще у світі за рідну місцину?

Вкраїна, як ненька – одна.

Люблю я всім серцем свою Батьківщину,

Для мене – найкраща вона.

Учні

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Учень Наша Батьківщина – Україна. Знаходиться вона у центрі Європи. Межує з сімома країнами: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Молдовою, Угорщиною,  Румунією. З півдня Україну омивають два моря: Чорне і Азовське. Площа країни – 603, 4 тисяч кв.км.  Є 24 області.Напревеликий жаль, автономна республіка Крим сьогодні вже не є частиною  України. Кількість населення  близько 43 тисяч осіб. Найбільші міста: Київ, Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ.

Учень   Столиця нашої країни – Київ – древнє і славне місто. На Дніпровських кручах є Києво-Печерська лавра, Володимирський, Андріївський, Софійський Михайлівський золотоверхий собори, багато монастирів. Православна віра в Україні існує вже понад тисячу років, а  запровадив її та охрестив Київську Русь князь Володимир.(Розповідь супроводжуєтьсяфотомонтажем Київських соборів,щодемонструється на мультимедійному екрані)

(Звучить музика, і під музику діти читають вірші)

Є в центрі Європи чудова країна,

Сягає корінням у сиві часи.

І це – незалежна моя Україна!

Тут гори Карпати, степи і ліси.

Шістсот і чотири ще тисяч гектарів –

Приблизно таку має площу вона.

А Київ-столиця у храмах і славі

Та ріки: Дніпро, Дністер, Буг і Десна.

Ще Псел, Уж і Тиса та менші є ріки.

Курорти: Свалява, Бердянськ і Скадовськ.

Багато є сіл і міста превеликі:

Донецьк, Харків, Київ і Дніпропетровськ.

Грунти чорноземні, джерела цілющі,

Озера блакитні та клімат м'який.

Козацькая слава повік невмируща

Та шлях до свободи завжди нелегкий.

Кругом нас держави – на кожному боці:

На північ від нас білоруси живуть,

На заході – Польща, словаки, угорці,

Молдови й румунів кордони ідуть.

На сході Росія із нами межує,

На півдні є Чорне й Азовське моря.

Та наша країна ні з ким не воює,

І світить нам мирна й щаслива зоря.

Усіх областей є в нас двадцять чотири

Та ще автономна республіка Крим.

Живуть всі народи у злагоді й мирі,

У нас, в Україні, є місце усім!

(Учні виконують пісню «Розкажу про Україну»

Слова: Олександр Вратарьов,  музика: Олександр Злотник )

Учень

Ми спитали журавля:

-          Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

-          Краще рідної – немає.

Вчитель   А для вас яке найкраще місце на землі? (відповіді учнів).

-          Подивіться на екран і прочитайте зашифроване прислів'я.

Т	А	И	Л	А,
Е	З	М	Е	Д
М	Л	Я	М	А
Д	О	Р	А	Т
И	Л	А.	Н	И

(Та земля мила, де мати народила)

Учень

Я маленький українець, не цураюсь свого роду,

Знаю мову, люблю пісню рідного народу.

Виростатиму швиденько, як у дощ грибочок,

Україна – моя ненька, я її синочок.

Учениця  в українському віночку

Знаю, бо казала мені моя ненька,

Що я українка правдива маленька.

Знаю, Україна серцю мому мила,

Я по-українськи молитися вчила.

А моя опора – то Божая Мати,

Мати Україна, повна благодати.

Ось мою молитву прийми, Отче Боже,

Нехай Україні вона допоможе.

Вчитель   А що для вас є Україна?  Давайте вплетемо свої стрічки у вінок під назвою Україна.

(Діти вплітають стрічки з написами , які озвучують, в віночок. На стрічках написи: Батьківщина, Вітчизна, отча земля, держава, родина, рідна домівка, пісня, бабусина казка, молитва, батькова ласка, мамина колискова, рідна мова, обереги, хлібне поле.)

(Учениця грає на бандурі, виконує пісню «Про Україну»)

Вчитель Ми – українці. Ми маємо славну історію і традиції. Маємо і свою державу. А кожна держава має свої національні символи, які люди шанують і бережуть. Що ж воно таке – державні символи?

Учениця  ну хто ж цього не знає! Адже ми вчимося в школі й це відомо кожному школяреві. У нас, як і в кожної держави у світі, свій прапор – він синьо-жовтий, свій герб – тризуб, а також свій гімн – «Ще не вмерла Україна» (на екрані – державні символи)

Вчитель   А ще в народу України є споконвічні символи, з якими пов'язане все їхнє життя. Чи знаєте ви їх? Перевіримо. Відшукайте заховані слова, які називають народні символи нашої держави.

К	Р	И	Н	И	Ц	Я	С
Е	Т	К	А	Л	И	Н	А
У	Т	О	П	О	Л	Я	Р
Н	О	Д	В	Е	Р	Б	А
Б	А	Р	В	І	Н	О	К
А	С	О	Л	О	В	Е	Й

Учень  Верба – журливе дерево, низько схиляється до води, і схоже на долю нашого народу, територію якого часто завойовували загарбники, а народ змушений був терпіти і схиляти голову, не маючи сил вигнати їх. Верба застосовувалася для лікування, для того, щоб очищати воду у водоймах, через те її садили по берегах ставків, річок, а також біля криниць. Для чого тільки не використовував вербу наш талановитий народ! Навіть з вербовою гілочкою шукав воду і дуже успішно. А ще сопілку – народний наш інструмент – також робили з верби.

Ось, послухайте, як звучить сопілка. (Учениця виконує на сопілці кілька творів)

Учень 1 Колись на Україну нападали турки і татари. Усе вони нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали у полон. Одного разу хотіли вони забрати в полон першу красуню села. Але дівчина почала тікати. І була б утекла,  та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося і посипалися на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли, з них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною з того часу і росте на землі цей кущ.

Учень 2Калина – ще один символ  нашої держави. У народі кажуть: «Без верби і калини нема України». Калину завжди любили, її порівнювали з красивою дівчиною, в ній одвічний сум і радість. Колись давно, проводжаючи  сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб з калиною. Коли в домі свято, то на стіл поряд з хлібом кладуть калину. Калина оспівана в сотнях пісень. У народі калина символізує дівочу чистоту, красу, силу життя, людську долю.

(Учні виконують пісню «Веселкова»

Слова: Олексій Кононенко,   музика: Олександр Жилінський)

Учень  І тополю любили люди завжди. У своїх легендах і піснях оспівували її та  порівнювали  струнких дівчат з тополею. А злі свекрухи в старих казках  перетворювали на тополі своїх невісток. Садили тополю завжди край дороги, мабуть, тому, щоб здалеку було видно село, бо росте тополина високою і дуже швидко.

Учениця

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє.

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить,

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі.

Учень   А по землі стелився вічнозелений барвіночок з голубими, як небо, квіточками, який любили люди за красу і невибагливість. Це символ вічного життя, любові розлуки і пам'яті. Тому обвивали барвіночком хліб і коровай, вплітали у вінок, садили, чи може, він і сам виростав, на могилах дорогих людей, як символ вічної пам'яті.

Учень   Криниця – це вічний символ життя. Бо без води не можна прожити.  Українці завжди селилися там, де була вода. Тому до криниць в українців особливе відношення – вони у нас повсюди – розмальовані, прикрашені, гарно оформлені й зачинені, щоб вода була чистою і холодною. А ще навколо криниці люди садили квіти, калину і вербу, ставили лавочку, щоб посидіти та погомоніти про останні новини. В кожній криниці вода особлива, смак не схожий на іншу, хоч і кажуть, що вода не має смаку. А ще кажуть: «Не плюй у криницю, бо згодиться напиться». Ось так!

Учень  Існує легенда про нашу українську пісню. Колись Господь роздавав кожному народу певні скарби. Коли черга дійшла до українського народу, т о нічого вже не залишилося. Бог, щоб не засмутити цей народ, дав йому пісню.

Пісенним символом українців здавна вважається соловейко. Образ солов'я невіддільний від іншого символу України – калини. І це не випадково. Калина – символ чистоти. Таким же чистим був і спів солов'я. Такою ж пісенною і чистою є душа українського народу.

(Учні виконують пісню «Україно-краю»

Слова і музика О.Матраєва)

Учениця

Я народилась в Україні

І почала життя своє.

Тут небеса високі й сині,

На що не глянеш – все моє!

Трава для мене зеленіє,

Для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить та леліє,

Летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає,

Струмочок ніжно жебонить.

І краю кращого немає,

Де б я могла так вільно жить!

Учень

Я люблю кожну квіточку в полі

І струмок, що до річки біжить.

І високі, до неба тополі,

Й чисту-чисту небесну блакить.

І у синьому небі лелеки,

Й журавлину осінню печаль.

Й споришеві стежки, що далеко

Розійшлись по землі в синю даль.

У маленькі свої долоньки

Я промінчики сонця ловлю.

Україну мою, рідну неньку,

Я усім своїм серцем люблю.

Вчитель    Щоб рід існував багато літ, щоб продовжувалося життя, його треба берегти. Берегиня – язичеська богиня, хранителька роду. Найкращими берегинями є мати, оселя, домівка.

Учні

Звідки ти взялася, Україно-ненько?

Можде із землиці, що така рідненька?

Може із тополі, що в степу зростає?

Може з соловейка, що на ній співає?

Може із калини, що у полі квітне?

А можливо з тебе, мамо моя рідна?

Хай кривда минає серця материнські,

Сльоза лиш від радості хай би була.

Хто маму забуде, той долі немає,

То ж дбаймо, щоб мати жила.

О, мамо, о мамо,  ми всі пам'ятаєм,

Що в кожного з нас ти одна і свята.

О, мамо, о, мамо, молитву складаєм

За долю твою на многі літа.

Гарна ти, матусю, добра, люба, мила!

Звичаю навчила і щодня навчаєш,

Як любить родину й рідну Україну.

Буду українка, як і ти матусю,

І за ту науку я тобі вклонюся.

(Учениця виконує пісню «Я маленька українка»

Слова : Степан Іванців, музика:ІгорІванців)

Учень 1  Народні обереги – це такі речі, які давалися людині, щоб вони оберігали її в далекій дорозі й кожного дня у побуті, бо вважалося, що річ, зроблена добрими руками, мала магічну силу, яка захищала людину. Така річ оберігала від напасті, від ворожби, від дурного погляду, від кулі на полі бою. Оберегами були, як правило, вишиті рушники,  вишиті сорочки, образи святих.

Учень 2   Майже на всіх рушниках можна помітити два кольори: червоний і чорний. У кожного кольору своя історія. Червоний – то колір калини, щастя, ясного сонечка. Чорний колір – це колір землі родючої, а інколи і смутку. Рушники берегли. Їх передавали з роду в рід. Рушники характеризували жіночу вправність, майстерність, охайність, працьовитість. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей.

Учні

Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть все життя.

Нам любов'ю серця зігрівають –

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

Й образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істину путь.

Українці - душею багаті

Крізь віки у майбутнє ідуть.

Вчитель   Хліб і рушник – одвічні людські цінності. В народі кажуть: «Земля на зерняткові стоїть..». Адже саме на колосках звичайних і водночас дивовижних трималася людська доля.  Хто не знає, що таке праця і хліб, той перестає бути сином свого народу. Хліб посідає почесне місце у звичаях і обрядах українців. Він символізує гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу.

Учні

-          Хлібом і сіллю на вишиваному рушнику зустрічають дорогих гостей.

-          З хлібом проводжають молодих до шлюбу.

-          Хліб приносять у дім новонародженого.

-          В новозбудовану хату неодмінно заходять з хлібом.

Учень   Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач і пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав – сонце, пекар доводив, що вогонь. «Ви забули про людину, - мовив мудрець, - хліб – творіння рук людських».

Учні

Хліб священний лежить на столі –

Запашний і рум'яний, високий

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Це мій народ. Спогорда не дивись,

Що руки в нього з праці вузлуваті.

Душа ж його пречиста, як і свято,

А в серці дума й пісня обнялись.

Хліб священний лежить на столі,

В нього запах жнив'яного літа.

Хай завжди буде хліб на столі

І, як сонце, сіяє над світом.

У хлібі краплі поту жаркого,

Рук роботящих жагуче золото.

І людське щастя на всі часи…

Будь гідним хліба, який їси.

Вчитель   Ми є діти України. Для нас вона – найкраща, найрідніша, мила і дорога серцю, бо своя. І кожен з нас любить свою рідну Україну, бо тут ми народилися, тут ростемо, живемо, вбираємо всю культуру і звички, притаманні лише українському народові, який живе на цій території з давніх-давен.

Учні

Для мене усе тут найкраще, єдине

І серденьку миле, чарівне, своє.

І думкою кожен в куточок свій лине,

Дорожче за край свій, ну, що в світі є?

Мені Україна за все наймиліша –

Це рідна Вітчизна, як мати, – одна!

Для кожного мила, ясна, найсвятіша,

Найкраща у цілому світі вона!

Ми України діти, ми любимо її.

В її лісах зелених співають солов'ї.

Вона така гарненька, коли цвітуть сади.

Любити Україну ми будемо завжди.

Ми є діти українські, хлопці та дівчата.

Рідний край наш — Україна,

Славна і багата. Рідне небо, ясне сонце,

Місяць, зорі срібні, рідний нарід – українці,

Всі до нас подібні.

Рідна віра – Свята Трійця і Пречиста Мати.

Рідна мова - нею вчились Бога прославляти.

Присягаєм: рідну віру завжди визнавати,

По-вкраїнськи говорити, молитись, співати.

Як ріка вгору не піде, як сонце не згасне,

Так того ми не забудем,що рідне, що власне.

Що нам рідне, те нам буде і красне, і гоже,

Присягаєм, що так буде, — поможи нам, Боже!

(Учні виконують пісню «Колискова Україні» Н.Май)

Вчитель   Ось і добігає кінця наш  літературний ранок. Але те, про що ми сьогодні говорили, запам'ятайте на все життя. Бо нема нічого святішого і ріднішого на білому світі, ніж своя, рідна сторона, мила Вітчизна, світла і дорога серцю кожного українця. Наша Батьківщина – рідна Україна. Завжди пам'ятайте це і гордо пронесіть усвідомлення того, що ми – діти України. Несіть у світ добро і радість, як справжні українці, бо кожен з нас приходить у світ для добра.