Уснийжурнал Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу…

Уснийжурнал

Україно  моя, Україно, я для тебе на світі живу…

УченьБлагословен той день і час,

               Коли прослалась килимами

               земля,яку сходив Тарас

               малими босими ногами.

        Земля, яку скропив Тара

               дрібними росами- сльозами.

УченьУкраїно моя, моя  люба Вкраїно,

чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?

Чи про те розкажу, як тебе я люблю,

              А чи піснею горе твоє я присплю,

              Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина,-

              Скажи, моя люба Вкраїно.

Учитель. Шановні гості! Пропонуємо вашій увазі усний журнал: «Україно моя, Україно, я для        тебе на світі живу». Відкриваємо першу сторінку нашого журналу, яка має назву « Державні символи України». Символ - це знак, умовне позначення якогось предмета чи явища. Наша Україна теж має свої символи.

    Які державні символи ви знаєте?

Учениця. Найбільшим святом для українського народу став день 1996 року день прийняття Основного Закону- Конституції

   У статті 20 цього документа записано :»Державними  символами України є Державний  прапор України , Державний герб, Державний гімн України 

Учень1  Державний прапор України- це національний прапор України , що являє собою прямокутне полотнище , яке складається  з двох рівних за шириною  горизонтально  розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої жовтого кольору , із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

         Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір зерна , що дарує життя усьому сущому на землі . Жовтий колір - це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би , не заколосився  б життєдайний хліб

         Блакитний колір - це колір ясного, чистого, мирного неба. А хіба без живущої матері – води визрів би й заколосився хліб ?.

         Отже , жовтий колір – колір хліба, життя, а синій – це колір неба, миру . Тому ,мабуть, народ України  й вибрав поєднання цих кольорів для свого національного прапора.

         Наш стяг – пшениця у степах . Під голубим склепінням неба.

Учень. Прапор- це державний символ.

             Він є в кожної держави.

             Це для всіх ознака сили.

             Це для всіх ознака слави.

Учень. Синьо - жовтий прапора  маєм:

Синє- небо, жовте- жито;

Прапор свійоберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині  ,

             Ми навіки є народом,

             Українським в Україні.

Учень.Герб-символічний знак, ключ до історії народу, міста, держави; офіційна емблема, що зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких документах. Знак свідчить про те,чим славна держава, що символізує її могутність. Герб держави Україна символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь, він є продовженням глибинних історичних геральдичних традицій українського народу.

Учень.Тризуб означає триєдність життя- батько, мати, дитя, яякі символізують силу, мудрість     любов. Тризуб ще відображає і єднання трьох стихій- землі, води, повітря, без яких неможливе життя. Якщо придивитися уважно до Герба, то можна  ще й скласти  слово з його частин-воля. Адже до волі завжди прагнув український народ.

Учень.Нашгерб- тризуб.

Це воля, слава, сила.

Наш герб- тризуб.

Недоля нас косила, Та ми зросли, ми є,

 Ми завжди будем.

            Добро і пісню

            Несемо ми людям.

Учень. Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре,

Та ми крикнем:  « Ще не вмерла,

ще не вмерла і не вмре».

Учитель.  Так, ви не помилилися, мова далі йтиме про національний Гімн України.

Пісня- душа народу, національні гімни- найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою незалежність, Україна кілька століть не мала свого національного гімну, його  заступали  патріотичні пісні, що не охоплювали долі всього народу. Яскравим виявом  патріотичних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета й етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».Музику склав  Михайло Вербицький. Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична… і трагічна доля.

Велична, бо в ньому втілена  споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю.

Учениця.Зпіснею- гімном пов’язані вікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш  час стала реальністю. Гімн- це головна пісня,  яка виконується в державі на всіх урочистих подіях. Під час виконання гімну всі повинні стояти.

Учень. Слова палкі, мелодія врочиста

Державний Гімн ми знаємо усі,

Для кожного села, містечка, міста-

Це клич один з мільйонів голосів.

Це клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й  вороги,

Що Україна- вічна, незнищенна

Від неї ясне світло навкруги.

Звучить Гімн

 Учитель. Друга сторінка нашого журналу  «Слово про рідну матір –Україну».

Учениця.Україна! Країна хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Україна - це та земля, де ми народилися і живимо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

Учень. Давня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багата на сонце і пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю до якої  хати не заходив зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:-« Рушаймо у край!» Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави-Україна.

Учень. Україна -це історія мужнього народу,що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу обеліски, могили й пам’ятники.

Тому найдорожче в нашому серці, найсвятіше почуття- любов до неньки- України.

Учень. Я дуже люблю Україну,

До неї душею я лину.

Я дуже люблю Україну,

 Бо в ній живе моя родина.

 Люблю її степи безмежні,

Широкі ріки і моря глибокі,

Люблю я дуже Україну,

 Бо я її мала дитина!

Учень. Україно моя! Ти найкраща у світі.

Тобою пишаюсь,  тобою живу я.

Сонце ясне, небо голубе,

Україно моя, не забуду тебе.

Тебе не забуду, тебе не покину,

 Люблю Україну, як неньку єдину.

 Моя Україна повстане з руїни

 Ніхто не поставить її на коліна.

Свята вона, мила, для мене- єдина,

 Дорога моя Україна!

Учень.Буває, часом сліпну від краси,

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

 Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є дорога, явори,

Усе моє- все зветься…Україна.

Нема життя без України, бо Україна- це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна- це мати, яку не вибирають.

Учень. Ми є діти українські – хлопці і дівчата.

Рідний край наш -Україна красна і багата.

Рідне небо, ясне сонце, місяць, зорі срібні.

 Рідний народ- українці, всі до нас подібні.

Прихилюсь я до тебе уклінно,

Побажаю і щастя й добра.

Тільки вірю: не вмреш, Україно,

 Бо сміливий народ не вмира.

Пісня

Вчитель. Перегортаємо третю сторінку «Народні символи України». Давнє прислів’я мовить: «Без верби і калини нема України» І справді, спробуйте уявити собі Україну без кучерявих верб над річкою і червоного грона калини. Вербовою лозою українці зустрічають прихід весни. За тиждень до Великодних свят, у Вербну неділю, люди освячують  віти верби у храмах.

Учень. Верба- одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Любов безмежну, ніби небокрай.

Учень.І Шевченко в Аральські степи

Привіз гілку зелену верби.

Посадив, поливав, доглядав,-

За  Вкраїною він сумував.

І коли він дививсь на вербу,-

Україна ввижалась йому,

Чулась рідна пісня сумна,

 Що запала у душу вона.

Учень. Калиною, як символом чистоти і вірності, дівчата прикрашали весільні вінки.

              Калину і до столу подавали,

              Весільні короваї прикрашали,

             Як символ долі, щастя і краси

             І чистої дівочої коси.

Учень. Говорила мати: « Не забудься, сину,-

Як збудуєш хату, посади калину.

 Білий цвіт калини-радість України,

А вогнисті  грона-  наша кров червона.

 Зоряна калина- і краса, і врода нашої Вкраїни, нашого народу.

Памятай же, сину, що сказала мати: -

 Посади калину в себе біля хати.

Пісня

Вчитель. На черзі четверта сторінка журналу  « Мова калинова».

     Невід’ємною частиною кожного народу є його рідна мова. Знання  мови народу, серед якого ти живеш,- ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови- священний обов’язок кожного.

Учень. Мово наша, ти  йшла тернистим шляхом, часто змордована, передчасно посивіла згноєна Соловками й голодомором, розстріляна смертоносним Чорнобилем. Мово наша! Прости нам, козацьким нащадкам, які повірили, що ти втрачена.

Учень. Мово! Калинова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти,-

 Гей, яка прекрасна ти!

Перейшов усі світи я:

 Є прекрасних мов багато,

Але першою, як мати

Серед мов одна лиш ти є.

Ти - велична і проста.

Ти - стара і вічно нова.

 Ти - могутня рідна мово!

Мово- пісня колискова,

Мово- матері уста.

Учень. Кожен із нас пишається своєю чудовою мовою, адже вона того  варта.

 Українська рідна мова така мелодійна, така неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої землі. Вона переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожна її ниточка вимочена в криницях і  струмках людської душі. Вона з голосу золотого колосся, осмаленої війнами землі, торкнутого полину Чорнобиля.

Учениця. Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

 Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча.

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра,  сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова наша українська мова.

Пісня

Вчитель. П’ята сторінка «Пісня- душа народу». Давайте з’ясуємо, без чого не обходиться жодне українське свято? Звичайно ж без пісні.

  Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва, сповіщає і прощає. Народна пісня цілюща, як  материнське молоко, бо живе в ній наш родовід,  у ній живе наша багатостраждальна і прекрасна Україна.

Учень. Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,

 Мені здається, що  збираю цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд і даль походу, і жаль,  і  успіх, і любов

І гніт  великого народу, і за народ пролита кров.

Учениця. О пісне народна!

Одна ти у мене.

Лиш одна ти мене не лишаєш.

І куди тільки доля мене не жене,

 Ти за мною, як пташка літаєш.

Вчитель.Наш народ- один з найпісенніших у світі. Це про нас писав М. Гоголь:  « Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Пісня для України і поезія, й історія, і батьківська могила».

Україна  має понад 300 тисяч народних пісень, які перевершують  пісні інших народів  глибиною почуттів. Це невичерпна криниця музичних перлин, що їх вистачить композиторам всього світу.

Учень. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали  елегантність і красу, угорці- любов до господарювання, німці- дисципліну і порядок, охайність і пунктуальність, іспанці- багатство, діти Росії- владність, Польщі- здатність до торгівлі, італійці одержали  хист до музики.

Виходить дівчина

Ти чого плачеш?-запитав Господь.

Дівчина- Україна. Я- Україна, а плачу, бо стогне земля від пролитої крові, від пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з дідів та сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

Учень. Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти вже роздав. Як же зарадии твоєму горю? Дівчина вже хотіла йти, та Господь Бог, піднявши правицю,- є у мене  неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на весь світ- це пісня.

Учениця. Узяла дівчина –Україна дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям  і вірою понесла пісню в народ.

Учень.  З того часу український народ і в горі, і в радощах знаходить собі втіху  у пісні.

Учень. Народна пісня зоряно, незгасно

 Горить в моєму серці  повсякчас

 Не пломенистим закликом, не гаслом,

А променем, що будить сівача.

Учень.  Вона мене виводить на дорогу,

Вона мені просвітлює віки,

 Де радість і печаль мого народу

Врослися в древа вічного гілки.

Вона- любов, вона- печаль і втіха,

Жива вода на виразки душі.

Учень. Кажуть, допоки живе мова, то живе народ, а поки лине пісня народу, то живе історія, культура. Тож воскреснемо, українці, бо земля наша, хоч і розпята на хресті історії, але свята.

    Воскреснемо! Бо ми були на цій Богом даній землі,  як народ і рідна земля хай пошле нам силу для життя.

Вчитель. Діти, пам’ятайте, що вчителі  і батьки люблять вас і думають про те, якими ви виростите, ким  станете. Ви- наша надія- майбутнє України. Ми прикладемо  багато зусиль для того, щоб майбутнє це було добрим і щасливим, щоб росли ви справжніми українцями, розумними головами. Чистими помислами.

Учень. Щоб цвіла Україна моя,

 Ми даємо обіцянку нині,

Вчитись так, щоб  набуті знання,

Пригодились моїй Батьківщині.

Учень. Присягаєм наш край  рідний

Над усе любити,

Рідний народ шанувати

І  для нього жити.

Учениця. Присягаєм рідну віру

завжди визнавати,

По-вкраїнськи говорити,

 молитись, співати.

Учень. Як завтра день угледять люди,

 Як зійде сонце золоте,

Так Україна жити буде!

Так наша доля процвіте!