Перший раз – підручник, зошит – перший раз.
Вперше тут для нас луна дзвінок,
Вперше він покликав на урок,
І до дошки вже іти комусь із нас.
Дерев’яна дошка, та вона
Багато слів хороших зна:
Сім’я, родина, школа, клас…
Яка розумна дошка в нас!
Перший клас навчив нас читати,
Перший клас навчив нас писати.
Головне ж – навчив нас дружити.
Через те, що разом веселіше,
Через те, що разом ми сильніші,
Через те, що так цікаво жити!
Школа радо стріла нас,
Нам дала просторий клас.
Вірні друзі є у нас –
Букви, цифри, ноти,
Ось учитель входить в клас:
– Нумо, до роботи!
І перерва, і дзвінок – знову на уроки.
Справ цікавих не злічить,
Ось і пісня вже звучить.
Хай луна, нехай звучить!
З нею веселіше жить!
Звучить «Пісня про школу», сл. Т.Масенка, муз. М.Дремлюги.
Учитель бере інтерв’ю у дітей.
Учитель: Діточки, пригадайте перший шкільний день.
– Чи хотілось вам іти до школи?
– Чого ви чекали від школи?
– А чи було лячно йти до школи? Чого ви боялися?
– А чи було лячно йти до школи? Чого ви боялися?
– А чи пам’ятаєте, як ви збиралися до школи?
– А тепер послухайте, як збиралися до школи ваші товариші.
Учні
Йду з батьками я до школи.
Встав я рано, як ніколи:
– Швидше, мамо, швидше, тату!
Скільки можна вас чекати!
Йду ж бо я не в дитсадок,
Йду ж бо я не в дитсадок,
А на перший свій урок!
Ось і школа, ось і клас,
Він давно чекає нас.
І прийшли ми всі сюди,
Щоб учитись і рости.
Перегляд диску.
Під музику «Учат в школе» заходять діти і стають до своїх стільців, де вже лежать букви і маски з буквами.
Буде в нас сьогодні свято,
Першокласників зберем.
Хай приходять всі малята
Попрощатись з букварем.
В небі сонечко сіяє,
Заглядає в перший клас.
І воно, напевно, знає,
Що сьогодні свято в нас!
Виходять учні.
Тепер ми учні. Перший клас,
Нове життя тепер у нас.
Прийшов урок на зміну грі,
Тепер ми учні, школярі!
І від дзвінка і до дзвінка
Робота наша нелегка:
Рахуй, пиши, а ще читай,
Учителю відповідай.
Та все це не лякає нас,
Бо ми старанний перший клас!
У школі нас всьому навчать,
І роки весело промчать!
Ми – школярі , ми перший клас,
Щасливі дні чекають нас!
Ой, учіться діти.
– Я прийшов до школи вчитись,
Бо поставив я мету:
Скоро стану президентом,
Тільки трохи підросту.
– Я також прийшов учитись,
Бо вже вирішив давно:
Буду, мабуть футболістом.
– А я буду зіркою кіно.
–Поки ще казати рано,
Може в бізнес я піду.
–Чи фотомоделлю стану,
Як за ростом підійду.
– Я банкіром хочу стати,
Полюбляю рахувати.
– А я буду депутатом,
Бо люблю голосувати.
– А я в лікарні після школи,
Всім робитиму уколи.
– Я в письменники подамся,
Або, навіть, в моряки!
– А я вчителькою стану,
Буду вчити малюків.
– Мрію стати альпіністом,
Коли трохи підросту.
А також парашутистом,
Полюбляю висоту.
Мріємо! Мріяти не рано!
Кажуть, роки швидко мчать.
Якщо будемо старанні,
В школі нас всьому навчать.
А тепер про школу нашу
Ми вам з радістю розкажем.
Звучить пісня на мелодію «Учат в школе».
Тільки сонечко зійде,
Дітвора до школи йде.
Рідна школа з нетерпінням нас чекає.
Зустрічає дітвору
Учить правді і добру,
І читати, і писати, нас навчає.
До п’яти додати два,
Скласти букви у слова.
Учить дружбою нас школа дорожити.
Бути справжніми людьми,
Шанувати працю й мир,
Україну і сім’ю свою любити.
Учитель: Діти! Першого вересня ви вперше сіли за парти, розгорнули свій перший підручник – Буквар. Він день за днем навчав вас читати й думати. Буквар – перша сходинка до вершини знань. Є книг багато – рідкісних, повчальних, цікавих, барвистих… Але одна з них – усім книжкам начальник, і називається вона … Буквар. Свято букварика, а його немає. Давайте запросимо його!
Діти гукають: «Букварику! Запрошуємо на свято!»
Учитель: Добрий вечір, любі мої дівчатка та хлопчики! Доброго здоровя усіи родичам,що завітали до нас у гості!
Сьогодні ми зібралися разом, щоб відсвяткувати, глибше усвідомити те, що у кожній вашій родині з’явився справжній учень.
Ще недавно батьки вважали вас маленькими, беззахисними, безпорадними.
Та ось минув рік, ви стали більш самостійними. Дуже рідко на уроці з’являються сльози з тієї причини, «що хочу до мами», ви спокійніше відриваєте руку від руки тата, який привів вас до школи.
Усі з вас навчилися читати, писати, лічити, вирізати, клеїти, шити, малювати, стрибати, навчилися самостійно працювати на уроці… Тільки за один рік ви набули стільки трудових навичок!
Я вітаю вас з цим святом! Усі ви здолали найпершу, найскладнішу, найважливішу сходинку до країни мудрості! Ви стали справжніми учнями!
Я приготувала святкові картки-вітання вам, мої любі діти, та вашим родичам. На кожній картці ваша фотографія, де ви сидите за партою, зроблена у вересні. Подивіться, які ви були.
Учитель роздає картки-вітання.
Під дружні оплески діти виходять на сцену.
Дійові особи: Ворон, Сорока, Голуб, Заєць, Лисиця, Вовчик-сіроманець, Баранець, собаки, Дятел-лісовий лікар.
Картина перша
Ліс під сосною лежить пошматований буквар. Ворон, Сорока, Голуб з ранцями за плечима схиляються над букварем.
Ворон: Ану поглянь Сорока, в кущах щось маячить.
Сорока: Це, Вороне, букварик поранений лежить. Пошматував хтось хлопця,
обкладинку подер.
Голуб: Нам треба щось робити,
Щоб тут він не подмер.
Ворон: Бо коли помре букварик,
То помруть усі знання
Кожен лісовий школярик
Буде жити навмання.
Голуб: Хто научить нас читати?
Хто розкаже казку нам?
Треба книгу рятувати! ?
Лікувати лікарям.
Сорока: Онде в дятлика лікарня,.
Він лікує деревця.
Голуб: Ні, потрібна нам книгарня,
Друзі, марна справа ця.
Ворон: Так в книгарню нема змоги
Дуже швидко нам злітать.
Тож потрібно допомогу
Першу книзі нам надать.
Сорока: Бачиш, Заєць довговухий
В гай прямує через ліс.
Так потрібну допомогу
Першу книзі нам надать.
Ворон: Зайцю, друже, не біжи,
Нам в біді допоможи.
Заєць: Яке лихо вас спіткало?
Розкажіть свою біду.
В мене є ідей чимало,
Може вихід я знайду?
Ворон: Бачиш, книга під сосною?
Це – поранений букварик.
Віднеси його в лікарня –
Ти ж сумлінний в нас школярик.
Заєць: Зараз, друзі, побіжу,
Книзі цій допоможу.
Картина друга
На лісовій галявині лісова лікарня. Ворон, Сорока, Голуб, Заєць несуть пораненого букваря. Їх зустрічає лікар Дятел.
Заєць: Ой, Дятлику, рідненький,
Звірят оборони,
Оцій премудрій книзі
Життя ти поверни.
Ворон: Ця книга дуже вчена
Дитячих світ надій.
Дятел: Та хто ж її поранив?
Який це лиходій?
Сорока: Літала я по лісу і чула віддалік:
Це Вовчик-сіроманець
Порвав його і втік.
Дятел : Несіть буквар в лікарню.
Ми вилікуєм вмить.
І він звірят багато
Ще розуму навчить..
Всі виходять.
Картина третя
Лісова галявина. Виходять Вовчик та Лисиця.
Вовчик: Як весело, цікаво
У лісі жить тепер,
Бо я порвав букварик,
Вже досі він помер.
Не будемо учитись
У школі лісовій,
А будемо веселитись.
Лисиця: Ти дурню, зрозумій –
Без знань життя буденне.
Без читання книжок
Ти ж будеш неписьменний.
Вовчик: Ну й що ж!
Я ж Сірий Вовк!
Мене усі бояться і поважають теж,.
Бо я за всіх сильніший,
Розумний я без меж.
Лисиця: Та ти всесвітній майстер
Хвалитись без пуття.
Колись тебе проучить
За це твоє життя.
Вовчик: А ти, руда потворо,
Йди геть, не заважай.
Я буду веселитись
Гулятиму і край.
Лисиця виходить. Виходить Баранець, Вовчик ховається за сосну..
Баранець: Яка смачна травичка, я б їв її і їв
Піду і погукаю ще й друзів баранців
Виходить.
Вовчик: Так, дуже пощастило
Мені вже на кінець.
Від мене не втікав
Ще жоден баранець,
Але тут зрозуміло
І дурній вівці:
У вівчарні спочивають
Всі друзі баранці.
В вівчарню я тихенько
Покваплюсь назирці.
І там моїми будуть
Смачненькі баранці.
Виходить.
Картина четверта
Хатка, на якій написано «Псарня».Вовчик прямує туди, читає напис «В-і-в-ч-а-р-н-я». Заходить до хатки, звідти вибігають собаки, женуться за Вовчиком, кусають. Вовчик тікає зі сцени. На сцені залишаються дві собаки, прилітає Сорока.
1-й собака: Бач, злодій сірохвостий!
Сорока: Та він не зрозумів,
Коли потрапив в псарню,
Бо вчитись не хотів.
Не прочитав невіглас
Той напис до кінця.
2-й собака: Поласував добряче
Смачного баранця.,
1-й собака: Тепер нехай він шубу
Латає від дірок
Та учиться читати
Цей недоучка Вовк.
Виходять. Виходять Вовчик, зашиває свою шубу. За ним Лисичка.
Лисиця: Що, латаєш шубу, Вовче
Та зализуєш вавки?
Будеш знати і не рвати
Більше лісові книжки!
Вовчик: Я ж думав, що то «Вівчарня»,
Поласую баранцем,
І не прочитав, що «Псарня»,
Ледве-ледве втік живцем.
Лисиця: Отже шубу полатаєш
І оглянься навколо.
Всі звірята поспішають,
Всі ідуть до школи.
На сцену виходять звірята з ранцями.
Звірята: Щоб не бігти навмання,
Нам потрібні всі знання.
Вовчик: Сором, сором, дорогенька,
Я в душі своїй ношу
І в букварика тихенько
Я пробачення прошу.
Жить невігласом у лісі
Небезпечно, бачу я.
Тож нехай мене пробачить
Лісова моя сім’я.
Усі разом: Будем книги берегти,
Будем вчитись я і ти.
Конкурс батьків.
Конкурс «Збери портфель»
Татам треба вибрати зі всіх шкільних речей тільки ті, що потрібно сину на вівторок….
Учитель: Тата гарно впорались із завданням. Молодці! І про пенали не забули. А що лежить у наших пеналах ми зараз послухаємо.
Учні: Є дверцята у пеналі
Дивовижні, небувалі
Як відчиняться вони,
То з самої глибини
Вибігають молодці –
Кольорові олівці.
Починають пустувати,
На папері малювати:
Синій – жабку,жовтий – курку,
А зелений – кицьку Мурку.
Учитель: Ці пенали з кольоровими олівцями ми приготували для наших мам. Їм треба буде намалювати звіра за моїми командами.
Учитель роздає пенали і аркуші в клітинку.
Конкурс «Намалюй звіра».
– Поставте жовтогарячий олівець на точку і починайте вести олівець за моїми командами. Треба бути дуже уважним і швидко вести олівець, а коли закінчите малювати, розфарбуйте вашого звіра жовтогарячим олівцем.
Спочатку вчитель починає диктувати повільно, а потім – усе швидше.
– три клітинки вправо, клітинка вгору,клітинка вправо, п’ять клітинок вниз, одна вправо, одна вгору, одна вправо, одна вгору,три вправо, одна вниз, одна вправо, три вправо, три вниз, одна вліво, дві вгору, одна вліво, шість вниз, дві вліво, одна вгору, одна вправо, дві вгору, одна вліво, одна вгору, три вліво, одна вниз, одна вліво, три вниз, дві вліво, одна вгору,одна вправо, чотири вгору, дві вліво, чотири вгору, дві вліво, дві вгору.
Учитель: Учасникам конкурсів і всім нашим гостям ми даруємо українську народну пісню «Щебетала пташечка».
Англійська пісня.
Танець.
ПІСНЯ
Я веселий, я Буквар
Весело співаю.
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Приспів
Так? Так! От так, так!
Весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Я щасливий, я Буквар,
Я тому радію,
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють.
Я розумний, я Буквар,
Все про все я знаю.
Свої літери слухняні
Вже в слова єднаю.
Приспів
Я святковий, я Буквар
Прошу всіх на свято,
Кожну літеру всі разом
Будемо вітати.
Діти одягають маски з буквами, а до рук беруть картинки з літерами.
Буквар: Добрий день, друзі!
Я мандрую по країні,
Я з абеткою дружу.
І малечу як зустріну
Грамоті одразу вчу.
От ми гуртом і розберем,
Як ви учили?
Чи всі зі мною – Букварем,
Весело дружили?
Входить двоє дітей, тримають перед собою плакат – Алфавіт – і разом говорять
Учні: Нас 33, нас 33,
У нас міцна сім’я.
Складаємо слова нові
Від А до Я, від А до Я
Звучить пісня про голосні звуки «А-а-а – а яблучка два»
А-а-а – а яблучка два,
Два яблучка червоненькі
Несе донечка для неньки.
А-а-а – а яблучка два,
И-и-и – хлопчиків три,
В калабаню троє впало
і голосно закричали:
И-и-и – плакали всі три.
І-і-і – коники малі,
Є у них чотири ніжки.
Коло воза ідуть пішки,
І-і-і – коники малі.
У-у-у – песик на шнурку,
Цуценяток п’ять кудлатих
Полягали коло хати.
У-у-у – песик на шнурку.
О-о-о – яєчко одне,
Знесла курочка чорненька,
Знайшла дівчинка маленька
О-о-о – яєчко одне.
Е-е-е – де то мама, де?
Мама квіти поливала,
І на діток поглядала.
Е-е-е – ось вже мама, йде!
Виходять букви А, Б, У, Р, К, В
Буква А: У цей святковий день і час
Ми букви, теж прийшли до вас,
Та поки добиралися, усі перемішалися
І дуже просимо всіх вас:
Розставте по порядку нас!
Складається Слово Буквар.
Буква Б: Дякуємо вам, малята!
Вмієте слова складати
Всі тепер ми – по порядку
Й загадуємо вам загадки:
Буква У: Тридцять три богатирі
Всі живуть у букварі
(Букви)
Буква В: Чого в Букварику немає, а в азбуці є?
(Буква З)
Буква Р: Тигреня весь день ричало,
Літеру яку вивчало?
(Літера Р)
Буква К: Досить! Молодці. Вітаю!Ще загадку загадаю:
на Б починається, на Р кінчається
Геть усі науки з нього починаються!
(Буквар)
Так, це винуватець свята. І тепер для букваря пропоную заспівати.
Всі разом співають пісню.
Найперша книжечко моя
Тобі навіки вдячна я,
Адже читатиму казки
Тепер сама я залюбки!
Про Буратіно й ріпку
Про золотую рибку.
Про гномів, Білосніжку,
Яку завгодно книжку.
Про космос і про давнину
І про тварин, і про війну
Від нині будь-які книжки
Сам прочитаю залюбки!
Я щодня читати буду
Із книжок знання здобуду
Стану мудрим, далебі
Все це – завдяки тобі.
Буду вчитися як слід
Виросту, побачу світ
Може, навіть вченим буду,
а тебе я не забуду.
Ми шануємо Буквар,
Бо знання – найкращий дар
А читання – це знання,
Що зростатимуть щодня.
Прощавай , Букварику
Наш найперший друже
Ми тобі, Букварику,
дякуємо дуже!
Пісня «Дзвінок покликав всіх до школи».
Немає коментарів:
Дописати коментар